Центр Леся Курбаса - 2017 - ГО Джойфест ©

  • Facebook Basic Black
  • Twitter Basic Black
  • Instagram Basic Black

Марина Смілянець

«Абетка гарних манер»

Казка-урок по правилам етикету для малят

 

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ТОЛІК
ОЛЯ
КІТ МУРЧИК

 

Виходить Толік.

ТОЛІК: О, привіт усім! А що це ви тут сидите? Така гарна погода, самий час грати у м’яча! А ну, нехай піднімуть руки ті, хто любить грати у футбол!? А тепер ті, хто вміє грати у футбол і знає всі правила? Ну добре, можна вважати, що я зібрав команду! Ви ж сюди у футбол прийшли грати, чи не так? Ой, ні… Точно! Я згадав… Я сюди прийшов, бо саме тут ось на цьому місті мені назначила зустріч моя подруга Олька! Хоче повідомити щось дуже важливе! Попросила не запізнюватись (дивиться на годинник). Ой, а я здається запізнився, а вона не дочекалась і пішла… Скажіть, діти, ви бачили тут мою подружку Олю? Така з косичками… Не бачили?  (чутно спів) Ой, голос Ольки! Вона єдина у нашому селі, хто так погано співає… А я зараз сховаюсь і налякаю! А ви - тихо…!

ОЛЯ: (виходить співаючі веселу пісеньку.)  Ну от.. Знову він запізнюється! Діти, привіт! Скажіть, будь ласка… Сюди мав прийти хлопчик, такий розпатланий, замурзаний, і поводить себе завжди не ввічливо.… Звати Толік. Бачили?

(з’являється Толік)

ТОЛІК: Ну нічого собі, заявочки! Чого це я не ввічливий?!

ОЛЯ: Толік, а чому ти завжди запізнюєшся?  

ТОЛІК: Я взагалі перший прийшов! У мене навіть свідки є! (показує на дітей) Це ти запізнилась!

ОЛЯ: Я не запізнилась, я знала що ти запізнишся, тому просто не поспішала, щоб не чекати  тебе тут півдня!

ТОЛІК: З вами дівчатами, краще не сперечатись! Розповідай, яке у тебе там «важливе діло»!

ОЛЯ: Тільки уяви, нам надійшло запрошення!  Ось! (виймає красивий конверт)

ТОЛІК: Ну давай… читай…

ОЛЯ: (відкриває конверт і урочисто зачитує) Шановні Ольга та Анатолій…

ТОЛІК: Це ще хто такі?

ОЛЯ: Ну це ж ми… Ольга і Анатолій скорочено буде Оля і Толя.

ТОЛІК: А «шановні» - хто такі?

ОЛЯ: Ну це таке звертання! Це так ввічливо потрібно звертатись до людей, яких поважаєш! Особливо коли пишеш такі листи! Слухай далі, шановний Толік…

ТОЛІК: А ну…

ОЛЯ: Ми запрошуємо вас на Лісове свято, на честь дружби лісових звірів і людей! Буде грандіозне святкування та сюрпризи для гостей!

ТОЛІК: Ого, та це ж круто! Наїмося солодощів та будемо танцювати аж до ранку!

ОЛЯ: (читає далі) Але попереджаємо, пройти на свято зможуть лише ті, хто вміє добре себе поводити і знає правила етикету!

ТОЛІК: Які ще правила? Це що жарт?

ОЛЯ: Правила етикету, це вміння себе ввічливо поводити, як ходити у гості, як вітатись, як спілкуватись…

ТОЛІК: Дивно! Наче звірі можуть це все знати!

ОЛЯ: Толік, скажи чесно, а ти знаєш правила етикету?

ТОЛІК: Звичайно, знаю!

ОЛЯ: Дивися, щоб мені не було соромно за тебе…

ТОЛІК: Соромно точно не буде! Бо я нікуди не піду!

ОЛЯ: Чого це!?

ТОЛІК:  Я у цей час якраз дуже-дуже зайнятий…

ОЛЯ: І чим це ти зайнятий?

ТОЛІК: Треба яблука позбирати, моркву посадити, ще там щось… Мені не до гулянок!

ОЛЯ: Але ж свято буде у вечері! Ти все встигнеш!

ТОЛІК: Апчхи! А ще й простудився!

ОЛЯ: І що мені тепер? Самій йти?

ТОЛІК: Ага! Принесеш мені тортик!

ОЛЯ: Толік, якщо ти зі мною не підеш, то ти мені більше не друг!

ТОЛІК: А може я і не хочу бути твоїм другом!

ОЛЯ:  Тоді прощавай! І більше ніколи не клич мене гуляти!

ОЛЯ уходить.

ТОЛІК: Оля! Ну от і нащо я так сказав… Адже я хочу з нею дружити! Ми дружимо з самого дитинства і завжди підтримуємо одне одного! І я б хотів піти з нею! Але я не можу… Бо насправді, я зовсім не знаю привила етикету… І не хочу щоб їй було соромно, через мене. Я б може і вивчив би ці правила… Але де мені знайти того, хто б навчив, розповів? От і вигадали ж… Ну от хіба ці звірі, можуть знати ці правила?

(раптом з’являється Кіт Мурчик)

КІТ: Інколи звірі набагато вихованіші ніж люди…

ТОЛІК: (до дітей) О, це наш кіт Мурчик… Він вже дуже старенький! Жив на цьому подвір’ї ще до мого народження! Це єдиний кіт у світі, який вміє не тільки розмовляти, а й читати!

КІТ: І рахувати…

ТОЛІК: Кіт Мурчик знає майже все!

КІТ: Не майже, а все!

ТОЛІК: А чи знаєш…

КІТ:  Я все знаю!

ТОЛІК: І правила етикету знаєш?

КІТ: З раннього дитинства! Будь ласка, дайте трохи молока – Мяуууу…. Дякую – Мяу-Мяу… Не знаєш котячої? Це ж мова ввічливих слів!

ТОЛІК: Так ти навчиш мене етикету чи ні!?

КІТ: Ні!

ТОЛІК: Чому ні?

КІТ: Бо це надто складно для тебе. Ось я коли прийшов, ти навіть зі мною не привітався! Ну звичайно, хіба з котами треба вітатись! Я ж кіт, мене лише за хвоста тягати…

ТОЛІК: Але ти теж не вітався!у

КІТ: Я тобі кожного ранку кажу «Мяу!», що означає Доброго ранку…! Взагалі першим має вітатись, той хто молодший за віком! Я кіт старий, живу довше ніж ти… То хто має першим вітатись? Діти, знаєте? Звичайно Толя…

ТОЛІК: Я ж не знав… Тепер буду весь час казати Доброго ранку, Мурчик!

КІТ: Доброго ранку, Толя! Але коли на вулиці день, то кажи Добрий день, а коли вечір, то Добрий Вечір…

ТОЛІК: А от з Олькою ми одного віку… То що нам взагалі можна не вітатись?

КІТ: Коли зустрілись люди одного віку, але хтось із них хлопчик, хтось дівчинка… То як ви думаєте, хто має вітатись першим?

ТОЛІК: Дівчатам треба поступатись, так?

КІТ: Першим має вітатись хлопець! Адже він джентльмен!  Якщо ваш друг чи подруга вітаються з перехожим або незнайомцем, те ж саме необхідно зробити і вам.   А ну давайте зараз перечислимо слова вітання які ми знаємо…

«Здраствуйте» - чи можна так казати?

А «привітос» чи чемно буде звучати?

Добрий ранок сказати це нормально?

Дорослому «привіт» сказати реально?

А у метро всім крикнути «Здоровенькі були?»

А другу сказати «Вітаю, дуже радий»?

 

КІТ: Чоловіки мають потиснути одне одному руки! Ось так…(тисне руку Толіку)  А дівчатам потискаємо, тільки якщо вони перші запропонують свою руку.

ТОЛІК: Добре, вітатись я навчився! А тепер, навчиш мене правил етикету?!

КІТ: Ні, не навчу! Тому що якщо ти щось просиш, неодмінно потрібно сказати чарівне слово!

ТОЛІК: Чарівне слово? Хм… Може щось по котячому? Няв-няв!

КІТ: Діти, а яке ви знаєте чарівне слово!? Перед тим, як щось просити, маємо сказати «Будь ласка!»

ТОЛІК: Точно! Будь ласка, навчи мене етикету!

КІТ: Добре! Навчу, але трохи пізніше. Бо зараз я поспішаю у гості до одної своєї приятельки.(переход) Якщо хочеш можеш піти зі мною. (уходит)

ТОЛІК: Клас! А вона нас чимось нагодує!?  (уходит)

КІТ: (появляються над ширмой) Ввічливі люди, про це питають. Хоча я б не відмовився від чашки гарячого молочка….Няв…

ТОЛІК: То ж ходімо! Чого ми чекаємо!

КІТ: Ну стривай… Толік! Ми щось забули!  Діти, коли ми йдемо до когось на свято, що потрібно з собою взяти!? Правильно! Подарунки!

ТОЛІК: Хіба це обов’язково!?

КІТ: Не обов’язково, але зробити комусь приємний сюрприз ніколи не завадить!

ТОЛІК: То до кого ми йдемо?

КІТ: До однієї чемної дівчинки! А тепер запитання до хлопців, що потрібно дарувати дівчатам… Може машинку? Ні… Може пакет молока? Ніі… Може м’яч? Ні..

ТОЛІК: Щось гарне?

КІТ: Правильно, квіти! Справжній джентльмен, обов’язково має дарувати квіти дівчатам…  А також, мамі, бабусі…

ТОЛІК: У неї що День Народження!?

КІТ: Подарунки можна дарувати, не тільки коли у людини День Народження, чи якесь свято… А інколи просто, якщо хочеш показати, що тобі ця людина подобається і ти хочеш зробити для неї щось приємне! Або просто вибачитись!

ТОЛІК: (приносить квіти)  Ось, я їх сам вирощував!

КІТ: Чудово, букет маємо! Залишилось нарядно одягтись!

(дістає метелика, одягає на себе і на Толіка) У дорогу!

ТОЛІК: І далеко йти?

КІТ: Зараз все побачиш!

 

(Оля у себе вдома)

ОЛЯ: Невже тепер мені доведеться йти на те свято самій? Без Толіка там буде сумно. А ще я ж насправді не знаю як потрібно себе поводити! Певно мені краще лишитися вдома…
Але якщо я залишусь вдома, то Толік вирішить, що я злякалась і буде з мене сміятись! Ні! Потрібно зосередитись і згадати, як не мають себе поводити ввічливі люди… А ви мені допоможете!? (Тааак!) … Тоді відповідайте на мої запитання.

(під музику)

  • Чи можна позіхаючи рот не прикривати?

  • А з жуйкою у роті можна розмовляти?

  • А чи волосся зовсім не розчесати?

  • А плітки про когось розповідати?

  • А гучно на стілець, чи чемно сідати?

  • А чи ввічливо при всіх голосно чхати?

Дякую! Тепер я згадала, чого ввічливі люди не мають робити… Але от як вони себе мають поводити, я так і не зрозуміла… Ой, здається там хтось йде!  (ховається)

(Толік і Кіт підходять )

ТОЛІК: Але ж це будинок Олі!

КІТ: Правильно, якраз до неї ми і йшли.

ТОЛІК: Я не піду… Ми з нею посварились.

КІТ: І на довго?

ТОЛІК: Не знаю. Вона на мене образилась.

КІТ: На друзів не можна довго ображатись. Посварились, пройшло 10 хвилин і неодмінно потрібно помиритись! А якщо це найкращий друг, то не довше 5 хвилин…

ТОЛІК: А якщо вона не захоче миритись?

КІТ: То ти хоча б попросиш пробачення!

ТОЛІК: Я? А якщо я не винний!

КІТ: Якщо хочеш зберегти дружбу, то інколи пробачення можна попросити навіть якщо ти нічого погано не зробив! Адже тобі важлива дружба з Олею?

ТОЛІК: Звичайно….

КІТ: А тепер давай згадаємо, як себе мають поводити справжні джентльмени… Для цього нам знадобиться допомога наших хлопців!

(Хлопчики вишиковуються в лінію. Якщо відповідь «ТАК» вони повинні стрибнути ВПЕРЕД, якщо відповідь «НІ» - НАЗАД. Толік задає питання, хлопчики стрибають. Хто стрибнув неправильно - виходить з гри. Виграють самі уважні!)

Дівчинку вперед пропустити маємо? (Так) 
Тяжкий портфель їй нести допомагаємо? (Так) 
А в транспорті місцем поступитись не забуваємо? (Ні) 
Двері для неї ми завжди тримаємо? 
Якщо довго квапиться, ми її штовхаємо? 
А якщо вона нам подобається за косички тягаємо?

КІТ: (стукає у вікно, виглядає Оля)

ОЛЯ: О, Мурчику доброго дня!

КІТ: Оля! Привіт! Пам’ятаєш ти запрошувала мене у гості? Ось і я прийшов! Але я не сам…

ОЛЯ: А з ким?

КІТ: Зі мною ще Толік і він хоче дещо тобі сказати…

ОЛЯ:  Проходьте!

КІТ: Ось ми і гостях… Здається Оля не знає, що треба робити, коли приходять у гості… Але я, як ввічливий гість, не можу їй підказати… Тому це маєте зробити Ви. І так увага.

(Під музику)

Гостям потрібно запропонувати присісти? (Тааак)

А запропонувати прибрати у вашій кімнаті? (Ніііі…)

А може пострибати на ліжку? (Нііі)

Чи може попросити помити посуд? (Нііі)

Гостя потрібно пригостити чаєм? (Такк)

 

ОЛЯ: Ой, точно! Чи бажаєте чаю?

КІТ: Мені б трохи гарячого молока.  

ТОЛІК: І мені.

ОЛЯ: Одну хвилинку..(пішла готувати)

КІТ: Толік, ну от як ти сидиш?

ТОЛЯ: (закинувши ногу на ногу) Я сиджу так, як мені зручно!

КІТ: У гостях треба сидіти чемно.

ТОЛЯ: (розставляє широко ноги) Будь ласка…

КІТ: Так теж не годиться. Сидіти потрібно не розвалившись, а чемно, ось так (показує). Спинку потрібно тримати рівно. А також запам’ятай, щоб тобі не було соромно перед Олею.Не можна ставити лікті на стіл! Їсти потрібно починати разом з усіма! Рот їжею набивати не можна! Розмовляти під час їжі, теж не можна! А найголовніше, потрібно помити руки!

ТОЛЯ: Зовсім забув! (побіг мити руки!)

КІТ: Молодець, швидко вчиться! (дивиться на квіти) Ох, вже скоро вечір і мені доведеться сказати їм правду… Адже бути ввічливим, це не тільки мити руки і чемно себе поводити… Бути ввічливим, це також означає не брехати і не боятись зізнатись якщо збрехав…

(повертається Толя)

ТОЛЯ: Ну от помив руки!  (жує жуйку)

КІТ: Толя, ну от де ти вже взяв жуйку! Негайно викинь! Це не чемно, ти в гостях!

ТОЛЯ: (витягнув жуйку і збирається її приліпити десь на паркан).

КІТ: Діти, ну от хіба так можна? Хто знає куди потрібно викидати жувальні гумки?

ТОЛЯ: Туди де ніхто на неї не наступить! Під стілець!

КІТ: Ай-йай-йай, Толя! І не соромно? Гумки потрібно викидати у смітник! Навіть діти знають!

ТОЛЯ: Точно! (побіг викинув за ширму)

КІТ: Ой, а квіти подарувати забув…! (Толя повернувся) Толя, квіти потрібно дарувати одразу, як тільки прийшов у гості!

(Толік забігає за ширму, б’ється посуд)

ТОЛІК: Ой…

ОЛЯ: Що ж ти наробив.

ТОЛІК: Я ненавмисно!

ОЛЯ: Треба бути обережнішим коли приходиш у гості!

ТОЛІК: (ображено) То може мені більше не приходити!?

КІТ: Стоп! Стоп! Якщо раптом сталась якась прикрість, ви щось розбили, чи перевернули… Треба просто вибачитись. Тоді хазяїн, вас пробачить і скаже «Нічого страшного»…

ТОЛІК: Вибач будь ласка!

ОЛЯ: Нічого страшного!

ТОЛІК: Мурчику, я думаю нам вже слід йти додому, адже Олі ще сьогодні на свято! Вона ж у нас справжня принцеса! Не будемо її затримувати…

ОЛЯ: Ніяка я не принцеса. Я насправді не знаю як поводять себе справжні принцеси.

ТОЛІК: Мурчик, а ти знаєш?

КІТ: Я хоч і не схожий на принцесу, але знаю! Бо, я знаю все!

Кожна принцеса повинна знати:
Як до порядку привести кімнату:
На місце покласти іграшки й речі, 
Витерти пил буде також доречно.

Кожна дівчинка стежити має
Завше за тим, як вона виглядає:
Чистий одяг, осанка рівна
Зроблять із неї справжню царівну.

Кожна принцеса має уміти:
Поставить на стіл вазу та квіти,
Чашки, ложки і блюдця,
І гарно гостям усміхнуться

Кожна принцеса має знати
Як за собою щодня доглядати:
Чисті руки та вмите личко – 
Завжди корисна для дівчинки звичка.

 

(спустился с тумбы)

ОЛЯ: Не знала, щоб бути принцесою треба прибирати у кімнаті…

ТОЛІК: Але ж ти казала, що знаєш як себе поводити!

ОЛЯ: Я такого не казала… Це ти казав, що знаєш…

КІТ: Справжні друзі, мають не боятися казати правду одне одному!  

ТОЛІК: Оля, насправді, я теж не знаю правил етику, тому і відмовився йти… Але я не хотів з тобою сваритися! Потім я зустрів Мурчика і він пообіцяв, що навчить як себе правильно поводити!

ОЛЯ: То може він і мене навчить? І тоді ми разом підемо на Лісове свято!?

КІТ: Ви вже і так майже все знаєте, адже увесь цей час я вчив вас етикету! Але ми можемо перевірити ваші знання!

ТОЛІК: Добре! Що нам робити?!

КІТ: Для початку: витягнути руки з кишень!

(Оля та Толік витягують руки)

КІТ: А тепер будьте уважні…  Загадаю прості загадки!

(під музику)

 

Як тільки прокинуся,

То до сніданку

Побажаю кожному …

Доброго….(ранку)

 

Прощаючись з кимось

Велике має значення

Не забути сказати…

До … (побачення! )

 

А коли наступить ніч

Кіт залізе спать на піч

Дуже добра річ

Побажає всім добраніч

 

Тепер зіграємо у таку гру…Я буду казати, що я роблю кожного дня…І якщо вчинки мої правильні, то ви всі маєте плеснути у долоні ТРИ рази…Ось так (показує) . Якщо ж неправильні – то затупотіти ніжками! Ось так (показує). Три рази…

І так, приготувались? Почали…!

 

Застеляю з ранку постіль?

Ходжу без запрошення у гості?

Зі старшими першим вітаюсь?

Чужими іграшками без дозволу граюсь?

Якщо запізнююсь, то попереджаю!

Руки у кишенях завжди тримаю!

Не забуваю казати «дякую»!

Дуже голосно в маршрутці балакаю!

Штовхнувши друга – не вибачаюсь!

Вітаючись з кимось не посміхаюсь!

Добраніч батькам завжди побажаю.

Коли всі заснули,  голосно співаю!

 

 

 

КІТ: Молодці! Відразу видно, виховані діти!  А також запам’ятайте, до дорослих потрібно звертатись на Ви… «Привіт» можна казати лише близьким дорослим… А до іншим маємо казати «Добрий день»… та «Здраствуйте»  …

ТОЛІК: (перебиває) Мурчику, Мурчику, я хотів запитати…

КІТ: Стоп! Діти, ну скажіть хіба може перебивати когось під час розмови?

ТОЛІК: Пробач мені, будь ласка…

КІТ: Як добре що ти нарешті запам’ятав ці слова!

ОЛІ: Послухайте, якщо ми хочемо встигнути на Лісове свято, то вже маємо почати збиратись! Адже запізнюватись не ввічливо!

КІТ: О так, звичайно…

ТОЛІК: То ми пішли збиратись…

ОЛЯ: Толік, зачекай… Ми ледь не забули подякувати Мурчику!

ТОЛІК: Точно! Мурчику, велике тобі Спасибі!

КІТ: «Спасибі», як мені приємно чути від вас це слово! Але зачекайте… Я маю сказати вам правду… Я вчив вас хороших манер, а сам вчинив дуже не правильно!

ТОЛІК: Якщо ти переймешся за те що подряпав шпалери у мене в кімнаті, то я вже давно тебе пробачив.

КІТ: Ніякого Лісового свята не буде…

ТОЛІК і ОЛЯ: Як так?

КІТ: Це я надіслав вам те запрошення...

ТОЛІК і ОЛЯ: Навіщо?

КІТ: Мені було прикро, що ви такі невиховані… Ніколи зі мною не вітаєтесь, не даруєте подарунків, сваритесь! От я і вирішив вигадати щось таке, щоб вам захотілось стати вихованими!

ОЛЯ: Але ж бачиш, це подіяло і ми дійсно стали вихованими!

ТОЛІК: Так що ти вчинив правильно!

КІТ: І ви не ображайтесь на мене?

ТОЛІК: Ти ж сам казав, що на друзів не можна ображатись більше десяти хвилин! А якщо друг найкращий, то не більше 5-ти хвилин…

КІТ: Невже ви вважаєте мене своїм другом?

ОЛЯ: Справжнім!

ТОЛІК: Шкода тільки тортика так і не поїмо…

ОЛЯ: У мене є ідея! А чому б нам не влаштувати своє свято прямо тут!

ТОЛІК: Точно! І запросимо всіх наших друзів!

ОЛЯ: Яких також навчимо хороших манер!

 

ФІНАЛЬНА ПІСНЯ

 

ТОЛЯ:  Я зрозумів, треба завжди гарно вітатись.

Добрий день, здраствуйте усім казати

 

ОЛЯ: Гарні манери будуть завжди у нагоді,

Бо ввічливість буде зажди у моді

 

КІТ: Якщо чарівні слова завжди говорити,

«Дякую», «будь ласка», усі будуть вам радіти

 

Отже ці уроки ми вчили не даремно

Чемним бути здорово і дуже приємно

Великі люди ввічливі – це золоті слова

А посмішка і ввічливість - роблять дива.

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now