Центр Леся Курбаса - 2017 - ГО Джойфест ©

  • Facebook Basic Black
  • Twitter Basic Black
  • Instagram Basic Black

Цариця Трия

П’єса - казка

Дійові особи:

Цариця Трия

Бджілка – секретар

Голуб

Дівчинка

Шершень

Альмагедель - цариця ароматів

Бджілка – розвідниця.

Бджоли Кокаколії

Бджоли – дітки, бджоли – няньки, бджоли – кухарі, бджоли – бармени, бджоли – кравці.

Царство цариці Триї. Навколо золотаві стільники. Ранок. Прокидаються бджоли. Пробудження бджілок відбувається у танку, у повільному спочатку, якось велично, по - королівськи. Тоді у танку вони виконують   свої обов’язки: бджілки – няньки пеленають малят, бджілки – кухарі варять цукровий сироп і заливають їх у пляшечки з сосками, няньки годують діточок, бджілки сидять на квітах, збирають мед і несуть його у стільники. Процес кипить.

Секретар: Увага! Увага! Сьогодні у Гімалаях велична подія! День Народження цириці Триї. До її пробудження залишились лічені хвилини. Бджілки – кухарі, чи готовий іменинний торт?

Кухарі: Так! Усе готово!

Секретар: Рецептура дотримана? Ви не забули додати до начинки екстракт з нектару орхідей, як полюбляє шановна цариця?

Старший кухар - бджола: Усе точно. Екстракт найсвіжіший, добутий найпрацьовитішими і найпочеснішими бджолами – робітницями.

Секретар: Бджілки – няньки, чи готове святкове віншування для цариці Триї?

Няньки: Авжеж! Наші бджілки  - поети разом з бджілками - композиторами склали для шановної панни Триї оду, а наш Шершень – хормейстер зробив аранжування і розучив її разом з нашим бджолиним хором. Усе, усе, готове для пробудження нашої величної іменинниці!

Секретар: Усе? А чому тоді у келихи не розлита медова наливка? Хто за це відповідає?

Бджоли – бармени: Усе, усе налито. Ось.

Секретар: Бджоли – няньки. Прослідкуйте, щоб малеча знову не об’їлася солодощами, бо знову наша великодушна царівна змушена буде усю ніч поспіль чергувати біля їхніх ліжечок, відпоюючи настоянкою з полину і ромашки, рятуючи  від кольків, як після святкування свята Холлі!

Нянька: Не хвилюйтеся, ми зробимо усе, щоб наша великодушна царівна мала такий рідкісний  відпочинок у цей день.

Секретар: Авжеж! Відпочинок! Наша славна королівна очей не зімкнула заради бджіл усієї планети. Нектару недопила, меду недоїла. Уся в турботах, і клопотах  заради нашого з вами спокою. Пам’ятайте про це! Пильнуйте, і будьте готові до королівського пробудження. Як тільки шановна панна відкриє свої  ясні очі і вийде зі свого царського стільника, відразу ж хор має заспівати оду на честь вельмишановної Цариці Триї.  Тоді, привітання від діток – бджоленят, далі від вдячних пацієнтів нашого королівського шпиталю.

І пам’ятайте, у світі ніде немає такої світлої, милосердної і трудолюбивої цариці бджоли, як наша цариця Трия. Божим знаменням вона була послана на цю землю, щоб об’єднати природу і людей, врятувавши усіх від ненависті, суєтності  і зла. Вона дбає про усіх бджіл на світі, заради самого життя. Адже…

Усі бджоли: Якщо не  буде бджіл – не буде і життя!

Секретар:  А тепер, усі по місцях! Цариця прокидається! Час віншувань!

Усі вишикувалися: спочатку невеличкий хор, тоді дітки, на квітах розмістилися бджоли – офіціанти з тацями, на яких стоять келихи з нектаром.

 Звучить чарівна музика. Квітка розкривається, і з неї виходить царівна. Щойно вона зробила перший крок, як шершень – диригент підняв свої магічні палички і зазвучав хор.

Слава цій світкові днині

Що зійшла в сім’ї бджолиній

Й дарувала нам довіку

Королівну всьому світу

В Гімалаях народилась

На Кайлосі охрестилась

З стільника зійшла месія

Наша славна панна Трия!

Дітки забирають Трию в коло і водять навколо неї хоровод. Офіціанти носять і роздають нектар.

Дітки віншують Трию.

Бджоленя 1.Ми живем багато літ

Древній наш бджолиний рід

Та царівна в нас єдина

  Що святкує іменини

Бджоленя2.Їй нектар ми зберемо

Медунців напечемо

Королівни іменини

 Відсвяткує вся родина!

Всі: Вітаємо, царице Триє!

Трия: Дякую, дякую, моя бджолина родино! А я така заклопотана, що й зовсім забула, що у мене сьогодні іменини. Який приємний сюрприз. Ви спекли мій улюблений торт з орхідеями! Я зворушена. Дякую, дякую, мої любі!

Не знаю, що й сказати. Маю вибачитись перед вами, що не зможу цілий день  святкувати разом з вами, адже у бджіл немає вихідних.  В моєму королівському шпиталі стільки хворих…  усім їм потрібна моя допомога і ліки. Я ще раз сердечно дякую за привітання, та змушена вас покинути, але ви на честь мого народження можете трохи відпочити. Розділіть святкову трапезу, а я мушу пригостити святковим пирогом усіх хворих і стражденних у моєму шпиталі. Секретарю, приготуй усе як завжди для ранкового обходу і додай у лікарняне меню іменинний пиріг. Святкуйте!  Я приєднаюся до вас згодом.

За царицею відразу ж летять маленькі бджоленята.

Бджоленята: Царице Триє! Царице Триє! Куди ж ви, царице Триє! Дозвольте торкнутися вашої золотистої величності. Ми хочемо стати як ви. Такою ж величною і прекрасною!

Секретар: Обережно, малечо! Не дошкуляйте цариці! Шановна панна не любить, коли її турбують через дурниці. У неї безліч невідкладних справ.

Діти: Яких справ? Нам так хочеться усе, усе про неї знати. Дозвольте хоч подивитися на неї. Вона така…така…

Секретар: Вгамуйтеся і поводьтеся чемно, бо за нечемність можна отримати прісний мед.

Трия: Облиш їх! Вони ж ще зовсім діти. Вони мені не докучають. Ходіть до мене, мої любі! Ось вам моя дружня рука. А це медові цукерки, котрі я приготувала власноруч.

Дітки: Дякуємо, панно Триє.  Смачні.

Трия: Авжеж. Вони зварені з меду і перги. Мій особливий рецепт.

Дітки: Дякуємо! Ми поділимося ними з нашими сестрами і братами.

Трия: Які ви молодці! А зараз мені потрібно відлетіти  у  справах.  До зустрічі, мої янголятка.

Трия з секретарем йдуть.

Бджоленя1: Вона сказала « до зустрічі». Отже цариця ще раз зустрінеться з нами і пригостить своїми цукерками!

Бджоленя2:  Ага. Цікаво, а куди це вона полетіла?Які у цариці можуть бути справи? Вона ж цариця!

Бджола2: Не знаю. А давай запитаємо у нашої няні.

Біжать до няні: Няню! Няню!

Няня: Чого галасуєте?

Бджоленята: Няню, няню, а скажіть, куди наша цариця Трия у справах літає? Вона ж цариця, а працює. Хіба цариці працюють?

Няня: Звичайно! У цариці дуже нелегка робота.

Бджоленята: Яка?

Няня: Вона турбується про всіх бджіл на світі!

Бджоленята: Про всіх, всіх, всіх на світі?

Няня: Так, про всіх. І про кожну з них. Адже якщо не буде бджіл – то життя на землі зупиниться.

Бджоленята: Зупиниться? Чому?

Няня: А тому, що якщо  ми не запилюватимемо квітів, то  з землі зникнуть усі плоди, не стане їжі, і людству загрожуватиме загибель!

Бджоленята: Загибель?!

Няня:  Так казала одна мудра людина.

Дітки: Яка людина?

Няня: Альберт Ейнштейн. Такий веселий дядько, що фотографується з висунутим язиком.

Бджоленята: А …а..а..портрет його висить у панни Триї у царському стільнику. Ми бачили.

Няня: Так. Він сказав, що якщо з землі зникнуть бджоли, то через чотири роки зникне й людина. Не буде бджіл, не буде запилення, не буде рослин, зникнуть тварини, не буде людини.

Бджоленята: Ого! То ми такі важливі?

Няня: Авжеж! Годі вам, ходімо у ліжечка, вам час йти до обіднього сну.

Бджоленята: Няню, няню, а розкажіть нам ще про нашу  панну царівну. Як вона з’явилася на світ!  Бо ми не заснемо.

Няня: Не набридло вам? Кожного дня примушуєте мене розказувати одну й ту ж історію.

Бджоленята: Не набридло, не набридло. Хочемо ще! Бо не заснемо!

Няня: Гаразд, пустуни, лягайте у ліжко і слухайте: Цариця Трия явилася світу декілька мільйонів років тому. Це було не просто диво, це було народження нової бджоли. Це було диво, що з’явилося в Гімалаях від однієї жовтої зірки. У цьому місці тоді жили мудреці, яким Матінка – Земля доручила прийняти нове божественне створіння, яке наповнить світ новими божими дарами. І от, у молодий місяць, в темному нічному небі з’явилася абсолютно нова мерехтливо – золотава зірка. Вона не просто висіла в небі, небо сяяло різнокольоровими зірками. Наша зірка рухалася плавно і граціозно, коли вона летіла по небі, за нею вився шлейф неймовірної краси, який переливався чорно – жовтими полосами. У стародавні часи, мудреці вже знали, що життя, то є полоса біла і полоса чорна. Біле – усе хороше, що відбувається з нами, а чорне – погане. Так усе життя біле змінювало чорне, а чорне відходить для білого. Це є боротьба за щастя, адже щоб його знайти, потрібно деякий час пожити у темряві, щоб знати йому ціну.

Та тут, на небі, мудреці бачили лише жовто – чорні смужки. Жовта смужка – це не просто щось хороше, це безкінечна сонячна енергія, якою володітиме цариця Трия, адже Сонце світить усім однаково, і воно не ділить світ на поганий і хороший. Воно дарує тепло усім без виключення. Це величний дар, що дарується лише обраним. І все, що цариця робитиме на землі, буде  наповнене  світлом зцілення. Її дар лікуватиме хвороби.

Мудреці усвідомлювали усю важливість появи божественної бджоли, та вони не знали як гідно прийняти її.

- Де вона житиме? І чим ми її годуватимемо? Адже вона цариця, а ми прості старці і живемо скромно. Та Матінка Землі промовила: «Цариця прийде на Землю як маленьке сонячне сім’я, і поки воно ростиме, все саме по собі владнається. Побудуйте для неї лише маленький будиночок з дерева. Там, високо в горах,стоїть сухе дерево, воно прекрасно підійде для бджолиної сім’ї!»

Бджоленята: І тоді з неба наблизилася маленька прозора луночка, що стала нам за стільник.

Няня: Так. Мудреці  не підходили до дерева рівно сорок днів. А коли час прийшов і мудреці підійшли до нього, то не впізнали галявинки . Вона геть уся була вкрита неймовірної краси квітами. З дерева почувся звук жжжжжжж. І з нього почали вилітати золотаво – чорні бджілки.

Бджоленята: Так і виник наш вулик. Ура!

Няня: А тепер спати. Спати.( діти засинають)

Повертаються Трия і бджола – секретар.

Трия: Що в нас далі за списком?

Секретар: Далі дівчинка Мая, у неї дуже хвора бабуся. Ви вчора наказали бджолам - аптекарям зварити для неї медово – пилковий екстракт.

Трия: Де ж він?

Секретар: У вашій королівській аптеці.

Трия: Мерщій неси.

Заходить стурбована дівчинка, вона шукає очами Трию. Підходить до робочих бджіл щось запитує, бджоли вказують на Трию.

Дівчинка: Царівно Триє, царівно Триє!

Трия: Що сталося, людська дитино?

Дівчинка: Там моя бабуся, вона не дійшла до вас декілька метрів! Впала знесилена просто біля входу у ваш вулик. З ночі у неї температура не спадає, а викликати вас я не могла, адже у вас немає стільникового зв’язку.

Трия: Твоя нещасна бабуся лежить просто біля мого вулика! Мерщій, шершні, принесіть сюди нещасну. Швидко!

Дівчинка: Дивно. У вашому вулику навіть шершні працюють?

Трия: Це королівський вулик. Інакше  бути не може.  Ми усі частинки одного механізму, котрий  є єдиним цілим і нероздільним. Разом – ми сила. Тільки так ми можемо приносити користь людству і світові.

Дівчинка: Як жаль, що в людей усе не так.

Трия: Все у ваших руках. Тільки бажаючи одне одному добра,  приносячи одне одному  любов  і мир – ви досягнете єднання з Всесвітом. Ви і природа. Лише  це єднання позбавить вас усіх бід та хвороб. Тоді й у ваших людських стільниках шершні запрацюють..

Дівчинка: Моя бабуся теж так каже.

Шершні приносять знесилену бабусю і кладуть її на ліжко – квітку. Секретар підносить ліки.

Секретар: Ось відвар з квітів медуниці та акацієвого меду.

Трия поїть бабусю з чашечки: Ось так. І ще ковток.

Бабуся приходить до тями.
Дівчинка: Бабусю, як же ти мене налякала! Тобі вже краще?

Бабуся: Так. Таких ліків я зроду не приймала. Лише гіркі пігулки.

Трия: Я рада, що вам  краще. Та рекомендую вам відлежатися у моєму королівському шпиталі. Ви ще дуже слабка.

Залітає знесилений голуб: Мерщій! Мерщій! Втрачаю сили я з далекої дороги! Скоріш сюди! Потрібна допомога! ( падає без сил)

До нього підбігають бджоли - медики, перевіряють пульс, поять з чашки.

Трия: Хто цей птах? І чому волає він про допомогу?

Голуб відпиває з чашки. До нього підходить Трия.

Трия: Що сталося у тебе, любий птаху? Ти наче вибрався з потопу й напівдорозі на Ковчег.

Голуб: Можна й так сказати, бо ж голуб я і місія моя – повідомляти.

Трия: Дивне створіння віршами розмовляє. Кажи ж мерщій, що за біда тебе до мого стільника  прибила?

Голуб: Перелетів я Тихий океан, тоді Індійський подолав, а вже морів не рахував. До вас же рій мене послав. Вірніше все, що з нього зосталося. І як же вижити йому вдалося?!

Трия: Про що лепечеш ти не розумію. Кажи вже швидше, бо я зомлію. От вже й сама  я віршем говорю!

Голуб: Жахлива сталася подія, поділася бджолів родина. Маленьких кинули дітей, на гибель прирікаючи людей. Загинути  може ціла країна, коли не знайдеться комах родина!

Трия: Яка ж країна? Де сталося це лихо?

Голуб: Де океан шумить так тихо, що гуркіт міста тільки чуть. Кокаколійці там живуть!

Трия: У Кокаколії  лихо? Там зникли бджоли?  Що сталося з родиною моєю?

Голуб: У блуд пішли бджолиною сім’єю. Зв'язок мобільний  їй дорогу  закриває,  тому вона у просторі блукає. Тому й дорогу ну ніяк не відшукає. Голодні діти в яслах плачуть. Батьків своїх вже тридцять днів не бачать!

Усі бджоли вражено і перелякано: Мобільні хвилі. Інфрачервоний блуд. Вони знищують бджіл!

Трия: Мій секретар! Мерщій збирайся у дорогу! Візьми з собою побільше меду, нектару і відвару з трав. Ці ліки та їжа знадобляться голодним дітям.

Голубе, ти покажеш нам дорогу.

Голуб: Це ще не все! Побачивши, що в  вулику життя нестерпне, цим скористався злючий Шершень! Там встановив свою він владу. Забрав весь мед й немає із тираном ладу. Поїв усе: пилок, нектар, руйнує стільники. Бджолиний рій пошив у кріпаки.

Трия: Мерщій . Не гаймо часу. На кону життя всієї країни! 

Голуб: У Кокаколію дорога нелегка. В дорозі ледь не втратив я життя!

Секретар: Подумайте, це ж так далеко.

Голуб: А нам хвилина кожна дорога.

Трия:  Це правда.  Проте не все живе людський прогрес вбиває. Буває, що він нам допомагає. Негайно відправляємось швидкісним літаком Квінлайнс! Літаки королівських авіаліній домчать нас до місця за 15 хвилин.

Дівчинка: Стривайте! Візьміть мене з собою. Я у пригоді стану вам. Разом скоріше  здолаємо Шершня. Дозвольте віддячити вам, царице Триє, за ваше милосердя і добро зроблене для нас з бабусею.

Бабуся: Візьміть її. Прошу вас, королівно! У світі сили більшої не може бути, ніж поєднання людства і природи.

Трия: Це правда. Це до гармонії шлях.

Дівчинка: І до перемоги.

Трия: То що? Тоді в дорогу! Готуйте королівський хмароліт! Стривайте, ледь я не забула! Візьміть негайно Турмалін. Він у пригоді стане нам! Мій секретарю, поспіши! Мерщій біжи по камінь!

Дівчинка: Навіщо камінь нам?

Трия: Він допоможе нам захиститися від шкідливих мікрохвиль і без перешкод дістатися до місця призначення.  Та головне, врятує бджіл Кокаколії  від голоду і блуду.

Секретар приносить камінь у коробочці – пелюстці.

Трия:  До зустрічі, моя родино! Повернемося з перемогою! А ми сідаймо в Квіноліт!

Голуб: Нечасто іншими крильми доводиться іти в політ!

Голуб, дівчинка, секретар , Трия сідають у літак і відлітають. Їх проводжає уся королівська бджолина родина хоровим співом у слід! Усе це супроводжується   танцем. Якщо є технічна можливість можна показати як летить літак з Триєї і її помічниками.

Нехай  у спину вітер вам

Повіє лагідний, попутній

Зірками мчить аероплан

У Кокаколію здолати трутня

Нехай природа Бог і світ

В дорозі помагає

І нашу Трию найскоріш

До дому повертає

Життя єдине має сенс

 І Всесвіту ми діти

Навчитись треба людям всім

З природою дружити

У всьому треба міру знать

І  в час цивілізацій

Так не зробити, щоб вона

З землі не стерла націй

 

Кінець першої дії

 

Дія друга

Будиночки  - стільники у Кокаколії. У них лежать знесилені бджоли. Їх мало. Ті, що ледь вижили. Це бджоли – няньки. Голодні бджоленята плачуть і просять їсти. Бджоли – няньки як можуть заспокоюють їх, вкладають спати. Все нагадує збіднілий дитячий будинок. Порожні дитячі пляшечки з сосочками валяються скрізь, з надгризених стільників виходять втомлені бджоли – няньки. По вулику розноситься голосний храп.

Бджілка 1: Вже стільки часу проминуло, а цариці Триї все нема й нема.

Бджілка2: А якщо наш голуб не долетів? Дорога ж далека. Крила сонце обпалило чи дощем рясним залило сердешного. Чи то жарт такий світ летіти!

Бджілка1: Малеча з голоду опухла, а супостату хоч би що. Немає серця у трутня. З хатини ні на крок. Все спить і спить. Весь мед забрав, нектар весь випив, а з вулика нам вилетіти – зась!

Бджілка2: Так, коли ще й ми заблукаємо, то цим нещасним діткам і зовсім буде непереливки.

Чути звуки літака, що приземлюється.

Бджілка1: Що це? Схоже на веселий, величезний рій, що повертається з денного збору меду. Невже це наші бджоли знайшли дорогу до дому!

Бджілка2: Ні. Це літак. На ньому щось написано.

Бджілка1: І що ж?

Бджілка2: « Квінлайнс»! Це королівна!

Залітає Голуб: Сюди, сюди, братова крилата!

Бджілка1: Тихіше, бо розбудиш супостата!

Заходить Трия, дівчинка і секретар.

Усі бджілки зраділи: Цариця Трия! Це цариця Трия! Наша рятівниця!

Трия: Погляньте, друзі, що тут за біда!

Голуб: Біда, біда, казав я чорна днина. І цю біду створила нам людина!

Трия: Я цьому не втомлюся дивуватись, наскільки люди можуть нищити себе і все живе навколо себе.

Бджілка 1: Так, зненацька нас застала ця напасть. І що робить тепер не знаємо. Сумуємо за родиною своєю. Чи ще побачимо її усю живою.

Бджілка2: Вже тридцять діб, як заблукали, може, десь над океаном.

Бджілка1: А ,може, в місті гамірному забився в шумі магістралей їхній гул.

Бджілка2: Душа болить за наших побратимів. І за дітей,  що без батьків страждають у голодну днину.

Трия: Мерщій, харчі сюди несіть! Ось вам гостинці. Ось тут нектар, мед, ще гарячий липовий чай. Його тримали ми в теплі. Скоріше, пляшечки несіть.

Голуб: Скоріше діток напоїть!

Усі підіймають порожні пляшечки з підлоги, розливають теплий чай, додають мед, наливають нектар і поять діточок з пляшечок.

Дівчинка:  (годуючи бджоленя з пляшечки) Які ж вони милі і голодні. І так схожі на людських діточок. Так само люблять солодощі.

Трия: Так. Та тільки це тендітне  пухнасте тільце таке крихке й тонке, мов лід весняний. Хіба ми сила проти людства, що вмить розчавити нас може своїм чоботом.

Дівчинка: Я ніколи не ображала комах. Нехай би навіть то був скорпіон. Я краще обійду його, щоб не викликати його гнів. Бо ж скривдила його і стережись!

Голуб: Однак, щось ви заговорились. Глядіть, якби не забарились. Бо ж ті, кому потрібна допомога, вже, мабуть, просять помочі у Бога!

Трия: Ти мудрий птах. Мерщій ( до секретаря) подай мені скриньку з Турмаліном. ( секретар приносить скриню з каменем) Дорогі мої брати і сестри! Я привезла вам чарівний камінь Турмалін! Його магічна дія полягає в тому, що він захищає від усіх видів випромінювання і від променів мобільного зв’язку також. Тепер усі бджоли зможуть повернутися назад у свої вулики.

Усі: Ура! Ура!

Цариця Трия дістає камінь,  та раптом прокидається і виходить з обгризеного стільника Шершень.

Шершень: Шо тут за шум у мене на участку! Шо за чужі на території моїй? Га!? Я вас питаю!

Голуб: Коли б я був не голуб, запив би тебе чаєм.

Шершень: Хто там варнякає? Шо за сміливець. Ану, крок у перед!

Трия: Мовчи, пташко. Я сама. Це я, цариця Трия.

Шершень: А, усіх бджіл рятівниця. Чого приперло вас сюди? Нам допомога не потрібна.

Трия: Допомога потрібна людству. Якщо ми не повернемо усіх бджіл Кокаколії, то через чотири роки зникне її народ.

Шершень: То й що? Хіба така вже то суттєва втрата? Ну і не стане якогось там старшого брата. Здається так вони нас охрестили. Так, ніби брати ми їхні меньші. Та я от як вкушу у носа, побачимо, хто кому ще старший брат!

Дівчинка: Послухай, ввічливість іще ніхто не відміняв.

Бджоли: Перед тобою королівна Трия!

Шершень: То й що? Тепер я сам собі король.

Секретар: Як смієш ти?

Шершень: От так от, смію.

Голуб: Тебе на порох може стерти королівна Трия!

Шершень: А ти помовч там, Шекспір нещасний. Бо зараз підеш на ковбаску. Нічого вона мені не зробить. Бо її слабкість – доброта! Вона богиня бджіл, а не вбивця!

Трия: Він правий, не за тим сюди прийшли ми. Ось камінь, допоможи нам, Турмалін!

Шершень підлітає і вихоплює з рук Триї камінь: Не так швидко! Тепер тут я господар. Ні, більше, тепер я Король  - Шершень.

Бджоли: Біда, біда нам, королівно!

Дівчинка: Скажіть лиш слово і я розчавлю його.

Трия: Зупинися, людська дитино, ти сама казала, що навіть скорпіона не убила б.

Дівчинка: Все колись буває вперше. Заради людства можна пожертвувати життям якогось трутня!

Трия: Життя безцінне, чиє б воно не було! До того ж, ти людина. Він може вкусити тебе. Для цього у нього досить отрути.

Голуб: Ох, вирвати б у нього жало! Була б йому спокута.

Шершень: Який чудовий камінчик. А головне, він зробить мене покровителем усіх бджіл на світі: хочу наказую, щоб несли мед прямісінько  у мою хатину, а хочу за непослух  – примушу блукати світами!
Трия: Послухай, ти не розумієш, жага влади накрила пеленою твій розум. Це жорстоко знищити цілу націю заради власних амбіцій.

Шершень: Подумаєш, нація. Та один мій укус здатен знищити людину. До речі, так само як і твій, і їхній. Ти ж хоч королівна, та все ж таки бджола і у тебе є отрута. Що це  за істота вагою у сто кілограмів, яку може збити з ніг манюсінька комашка. І за них я маю позбавлятися своїх привілей. Хіба ти не бачила, як вони кумедно махають руками й утікають, коли ми хочемо поласувати їхнім морозивом, чи тостом  рясно намащеним варенням. Бігають, верещать! Особливо такі дівки як вона !

Дівчинка: Я тебе не боюсь. Ти мерзенний. Ану віддай камінь!

Шершень: А ти підійди і забери.

Дівчинка: І заберу!

Підходить до нього. Шершень погрозливо шипить, готуючись до нападу.

Трия: Назад! Не треба!

Дівчинка відходить.

Шершень: Ну я ж казав, вони жалюгідні. Скажи,королівно, а через кого зараз у цій соті голодують діти?

Дівчинка: Та через тебе, трутню!

Шершень: А от і ні. І ти, і твоя королівна – бджола помиляєтесь. Всі біди від вас, людей! Якщо я не вб’ю її своїм жалом ( на дівчинку) то вона вб’є себе сама своїм мобільним телефоном, мікрохвильовкою ( мерзенна річ) ненавиджу  звуки мікрохвиль, що вириваються з неї! Це  насправді вбиває людство. І не тільки людство. Ці нещасні комахи Коколяндії, що заблукали у світах, теж жертви їхнього, так би мовити, інтелекту. Подумати тільки, вигадати пристрій, який завів бджіл у блуд так, що саме людство приречене на загибель. Просто постріл собі ж у ногу. Вони ж цілими днями бовкають по тих мобільниках , все рідше   спілкуючись в живу. Сидять, ніби джмелі у картонній коробці, і вібруючи  своїми стільниками. Комахи здатні спілкуватися між собою більше, ніж ваші люди. Навіть назву у нас вкрали. Стільникові… Вони без нас нічого. Нуль. То за чим мені переживати? Чи за ким? Однією нацією більше – однієї меньше!

Трия: Ти кажеш страшні речі.

Шершень: Я філософствую.  І ти знаєш, що я правий. І ви всі знаєте!

Трия: Що ж, коли навіть і так, то не тобі вирішувати долю людства. Нехай воно саме знищить себе тоді, коли саме захоче.

Шершень: А процес вже пішов. Якихось чотири роки – і все! Подумайте тільки: не буде людей – нікому буде відбирати у нас мед, руйнувати наші вулики і нищити природу. Адже нам 50 мільйонів років, а ми пережили усіх, навіть динозаврів. Жили  без людства до цього – проживемо  і тепер. Людство – це баласт.  Тож нехай не стане нікого – тільки шершні і бджоли, які їм носитимуть мед. І доки Турмалін у моїх руках, так тому й бути!

Голуб: Цього тобі не зможу я забути.

Трия:  ( до Шершня) Прошу тебе я, зупинись!

Шершень: Та годі вже бжичати.  Втомився я! Ми з Турмаліном підем спати.

Ти подивись, і я Шекспір.

Закривається у стільнику.

Секретар: Це неймовірний поворот! Такого просто не здолати.

Голуб: Готовий я на світ увесь горлати! Без людства зникнуть голуби! Бо ж свійська майже я тварина. Годівником моїм же є людина!

Бджоли: ЖЖЖЖЖЖЖ. Ой не минути нам біди. Тепер ми шершневі раби!

Дівчинка: Не стане той рабом, хто сам не схоче. Здається час нам об’єднатись. Як ви казали: « Немає більшої сили, ніж поєднання людства і природи!»

Трия: Ти права, людська дитино. Це приведе нас в п’ятий вимір. Добром енергію хоч з Космосу черпай.

Голуб: Рятуймо ж всі бджолину ми родину! О, Всесвіту, нам сили мислі дай!

Трия: Здаватися не можна. Назад дороги нам немає. Та як же вихід нам знайти! Потрібно розум свій нам перезавантажити. Думай, Триє, думай.

Дівчинка: Нам треба викрасти Турмалін.

Секретар: Але як? Хропе він так, що й до дверей  підійти страшно.

 Постукаєш, а він і не почує.

Голуб: Та що він завжди тут ночує?

Бджілки: Авжеж. Куди ж йому літати? Коли він трутень, меду ж не збирає.

Бджілки: А тільки відбирає. Живе за рахунок  бджіл.

Дівчинка: Можливо, у нього є якісь улюблені ласощі, якими можна виманити його з лігва?

Бджілка: Він їсть усе. Здається, що й мох і болото.

Трия: Це треба припинити. Я спробую з ним поговорити. Бракує часу в нас.

Пішла до дверей,постукала. Та звідти ще дужче почувся храп.

Трия не зупиняється і далі стукає у двері : Гей, вельмишановний Шершню, відчиніть. Послухайте мене , поверніть нам Турмалін. Я вірю в вас, ви ввічлива комаха.

Голуб: Загризла б тебе спритна росомаха.

Бджоли до Голуба: ШШШШШШШШШШШШШШШШ….Тихо. Мовчи. Не нароби нам лиха.

Трия: ( знову стукає  у двері Шершня) Шановний, прошу відчиніть! Благаю вас за ради Бога! Заради бідних діточок, що голодують тут, у вашому вулику. Поверніть їм їхніх батьків.

Голос Шершня з стільника: Чого ти будеш мене через такі дурниці, Триє?

Голуб: Ой, відчуваю, двері трутень не відкриє.

Секретар: Відчини, тебе цариця просить.

Шершень: Тепер я сам собі цар. А царям до підлеглих завжди байдуже. До речі, це ваше людство завело такий закон. Тож даремно розпинаєшся за їхні  життя. Лети собі в свої гімалайські палати, а про нас забудь. Тепер тут є господар. Я! А Турмалін – моя клейнода й сила.

Голуб: Виходь, сказав, тебе цариця попросила!

Шершень: Ага! Розбігся. Вже лечу!

З стільника Шершня знову почувся храп.

Бджоли: Знов заснув. І принесла ж його лиха година у вулик наш.

Дівчинка: Повинен бути завжди вихід. Потрібно просто подумати, або..або йти із зброєю, чи без на супостата.

Трия: Про яку зброю кажеш ти, людино?

Дівчинка: У людей її безліч. Ми вигравали світові війни. У нас багато зброї, а що вже казати про якусь комаху. Та його можна вбити звичайною мухобійкою.

Усі бджоли здригнулися.

Бджоли: Така страшна, смертельна штука. Жжжжжжжжжжж…ахлива!

Трия: Не треба смерті. Я цього не хочу.

Секретар: До того ж, щоб зробити це, його потрібно спочатку дістати з  лігва.

Дівчинка: Я дістану. Я людина – отже можу це зробити.

Голуб: Здається, всім нам треба відпочити.

Дівчинка: Доки ми відпочиватимемо – зникне ціла нація. Не можна сидіти на місці і лише надіятись на Бога. Ми, люди, все можемо.

Секретар: Мабуть, таки не все.

Трия: Люди часто перебільшують свої можливості, стаючи жертвами своєї самовпевненості. Я не можу цього допустити.

Дівчинка: А допустити, щоб ці маленькі бджоленята померли від голоду так і не дочекавшись своїх батьків можете? Невже якогось шершня вам більше жаль ніж тих, хто зараз в небезпеці?

Трия: Чому завжди стоїть питання: «або? або?». Чому для того, щоб виграти битву, потрібна чиясь смерть?

Дівчинка: Тому що це закон природи. Закон виживання. Якщо тигр сьогодні не вполює оленя, то завтра він помре з голоду. Ось чому. Якщо ми не знищимо Шершня – він знищить усіх бджіл в Коколяндії, а тоді у всьому світі, переконуючи усіх і себе у їх нікчемності.

Секретар: ( до Триї) Здається мені як ніколи, що ця людська дитина права.

Голуб: Виходить кепська справа.

Трия: Я цариця, а не вбивця. Моя місія – рятувати, а не вбивати.

Дівчинка: А якщо інакше не виходить?

Трия: Шукати вихід, вірити й терпіти.

Голуб: Та як же його викурити звідти?

Дівчинка: Точно! Викурити! Казала ж я, у людства вищий інтелект!

Секретар: Що каже ця людина?

Дівчинка: ( до Голуба) Ти просто молодчина! ( цілує його в дзьоба)

Ти, божа пташко, кого завгодно примусиш говорити в риму. От вам єднання людства і природи.

Трия: Та що таке? Нам просто поясни. Нічого ми не розуміємо.

Дівчинка: Гаразд. Чого бояться більше бджоли, шершні, оси, комарі? Усім комахам тут присутнім я це питання ставлю.

Бджоли: Диму.

Дівчинка: Вірно! У мого дідуся була пасіка, і щоб зібрати мед він обкурював вулики димом. Бджоли тоді не кусаються. Ми обкуримо його хатинку димом і він змушений буде вийти, а тоді ми відберемо у нього камінь.

Бджоли: Так, але від диму і ми очманіємо. До того ж, у нас нічим здобути дим. Диму без вогню не буває. В нас немає сірників, і навколо стоїть протипожежна сигналізація. У вулику має бути усе безпечно, адже віск тане від вогню. І ми усі загинемо. До того ж, у Шершня до диму імунітет. Він сердите здоровило, його звичайний дим не візьме.

Бджілка  - розвідниця: Я знаю, що може викурити Шершня без шкоди для нас.

Усі повертаються до неї:  У нього алергія на квіткові аромати. Особливо на жасмин. Він від нього страшенно чмихає. А кожен чмих робить його маленьким, маленьким та нейтралізує отруту.

Секретар: Чого ж ти досі мовчала?

Бджілка – розвідниця: Та ви й не питали.

Дівчинка: Та яка різниця. У нас немає ні квіткових ароматів, ні  жасмину, ні сірників, щоб зробити дим.

Трия: Є. Моя сестра Альмагедель. Вона нам допоможе.

Усі: Сестра?

Трия: Так. Вона Цариця ароматів.

Дівчинка: А як же нам викликати її? Телефонів же немає.

Секретар: Не хвилюйтесь. Панна Трия спілкується зі своєю сестрою дзвіночками. Квітами – дзвіночками.( секретар дістає з кишені дзвіночок – квіточку  синього кольору, подає Триї)

Трия: Варто мені подзвонити у цей дзвіночок, як вона вмить прибуде туди, куди потрібно.

Усі завмерли в чеканні.

Дівчинка: Дзвоніть же.

Трия дзвонить у дзвоник, з’являється Цариця ароматів.

Цариця ароматів: Ти викликала мене, сестро. Таких тривожних дзвіночків я ніколи від тебе не чула. Ти розлякала усіх  метеликів в моєму королевстві.

Усі присутні: Вітаємо, Царице ароматів!

Цариця ароматів: Вітаю, шановне товариство.  Вітаю, сестро Триє. Що за біда в цю погожу днину примусила тебе викликати мене з  дому  , в таку далеку дорогу? Напевне вже не радісна новина.

Трия: Вітаю, сестро. Так, не радісна новина, та сподіваюся, що радість у цей вулик повернеться після твого прибуття.

Цариця ароматів: Чим зможу, тим допоможу. Скажи лише у чому справа.

Трия: Нехай розкаже секретар.

Секретар:  З цього вулика зникли бджоли – трударі. Вони заблукали у хвилях мобільного зв’язку. і тепер не можуть дістатися своїх домівок.

Цариця: Так, стільник чума на всі родини наші. Та сестро, ти забула Турмалін? Адже він вирішує усі проблеми.

Секретар: Не все так просто, як би нам хотілось.

Голуб: Так, а тут відразу лихо заходилось. Цим лихом Шершень став нам на дорозі, украв наш камінь і хропе  в своїм берлозі.

Цариця: Яка прекрасна пташка, що віршем розмовляє.

Голуб: Допоможіть, бо страшне діло Шершень з людством виробляє!

Закрив він камінь у своїй хатині і не дає дістатися до нього ні бджолам, ні людині.

Цариця ароматів: А де ж його хатина?

Усі присутні хором: Ось тут, ось тут хропе триклята животина!

Цариця ароматів: Проблему зрозуміла я. Та поки не розумію, чим же можу я допомогти?

Трия: Нам потрібний квітковий дим. У Шершня на нього алергія. Особливо на жасминовий аромат. Від нього він чмихає і перетворюється на маленьку комашку. А головне, жасминовий дим допоможе нам викурити трутня з його будиночка і відібрати Турмалін. Час  іде, а бджоли Кокаколії й досі блукають світом. Ми мусимо врятувати їх. Інакше зникне їхній народ.

Цариця: Ні, цьому ніколи не бувати. Зі мною завжди мої аромати. Духмяні спеції: гвоздика, м’ята, кардамон. Усе без хімічних домішок.  Сумішшю моїх  суцвіть обкурюють мешканці Гімалаїв усипальні своїх богів. ( дістає жасмин) Жасмин. Велична квітка. Квітка – рятівниця.  Тож нехай  він наповнить своїм спасенним ароматом цей вулик, та поверне мир і спокій у нього.

( Цариця ароматів магічним чином підпалює свічку, тоді нею сухі пелюстки жасмину і квітів.  Усі присутні з  захопленням спостерігають за усім дійством. Коли з посудини, в якій цариця спалювала квіти, пішов дим, вона передала її Триї . Трия йде до будиночка, де хропе Шершень,  обкурює її, ходячи навколо неї. Через деякий час звідти почулося чхання. З голосного і гучного воно зійшло до писклявого, і з будиночка викотився Турмалін,  за ним вийшов маленький Шершень. Зовсім кволий.

Трия схопила камінь.

Усі: Який же Шершень жалюгідний. Такий сухий, як соломина!

Голуб: Отримала нарешті по заслузі нещасна животина.

Усі: І що тепер нам з ним робить?

Трия: Відпустимо. Нехай летить.

Дівчинка: А й справді. Тепер від нього ні користі, ні зла.

Шершень відлітає.

Цариця ароматів:( до Триї) Тепер твоє останнє слово.

Трия: Чарівний каменю, на тебе вся надія! Верни додому весь бджолиний рій!

З усіх усюд починають злітатися бджоли. Вони радіють зустрічі зі своїми родичами і діточками. Всі обіймаються.

Цариця ароматів: Як гарно, сестро, коли єднається родина! Як і величні ми так і величною є людина. Вони без нас, а ми без них однаково не  зможемо жити.

Трия:  Так. Кому ж ,скажи, ми будемо мед носити?

Цариця ароматів:  І дарувати аромати до парфумів, та спеції до їхнього столу.

Трия: Вони так смачно вміють варити варення, що навіть я не можу втриматися від спокуси залетіти у баночку з малиновим варенням і скуштувати його.

Цариця ароматів: А я не можу не насолоджуватися ароматами квітів у їхніх садах. Які вони вирощують троянди…

Трия: Та як навчити їх, скажи, з природою дружити?

Цариця ароматів: Ніхто нікого змусити не зможе. Коли не схочуть, то ніхто не допоможе.

Голуб: Я плачу, я зворушений до сліз. Від щастя ледь на хмари не заліз.

Дівчинка: Стривайте! Радієте ви рано. Адже ми повернемося, а вони залишаться. Як же вони надалі будуть діставатися своїх домівок через мікрохвилі? Знову підуть у блуд? І все почнеться спочатку?

Цариця: Розумна дівчинка.

Трия: (до Сестри) Людина… ( до дівчинки)Не переживай,  мої королівські бджілки – кравці зіткали з турмалінової стружки  тканину, а з неї пошили плащі кожній бджілці. Це і стане усім бджілкам Кокаколії захистом від  мікрохвиль. Секретарю, дзвони у дзвіночок ! Клич сюди моїх бджілок – кравців!

Секретар дзвонить у квіточку – дзвіночок жовтого кольору і звідусіль прилітають королівські бджоли. Вони тримають різнокольорові плащі, в які одягають кожну бджілку.

Усі: Ура! Ура! Слава! Слава цариці Триї!

Трия: Слава нам усім!

Закінчення можна зробити танцювальним або хором усіх.

Слава, слава нашій Триї

Слава всій природі

Стане влада стане розум

 Завжди у пригоді

Поєднаємо зусилля

Бджоли і людина

Ми в природі не роздільні

Разом ми родина

Хай весь світ добром засвітить

Запалає днина

Що сьогодні просвітила

Наша славна Трия!

 

Кінець.

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now