Центр Леся Курбаса - 2017 - ГО Джойфест ©

  • Facebook Basic Black
  • Twitter Basic Black
  • Instagram Basic Black

Солов’єнко Костянтин,

k-solo@i.ua

 

Голодна любов

(український етюд)

 

 

ДІЙОВІ  ОСОБИ

 

В і н. 

В о н а. 

 

 

ДІЯ ПЕРША

 

Літо 2010 року. Спека. На верхній палубі теплоходу, що пливе Дніпром, грає гучна музика. Одна парочка, трохи на підпитку, жваво розмовляючи покидає танцюристів.

 

В о н а.  Я давно мріяла про подорож на теплоході, як в кіно про «Титанік».

В і н.  На щастя, на Дніпрі айсбергів немає.

В о н а.  А що то темне попереду?

В і н.  Острів якийсь…

 

З палуби вбік, як раз під дверцятами на поручнях, стирчала товста дошка.  Протилежний бік дошки ховався під вантажом, вкритим брезентом. Йому хотілося продовжити романтичну розмову і він знайшов зачіпку.

 

В і н.  Коли вийти по цій балці, то стануть видними білі закипаючі хвилі під нами і

зорі над головою.

В о н а  (грайливо).  Я боюсь.

 

Він міцно стискає її талію.

 

В і н.  Я підтримаю. 

 

Він відкрив дверцята. Вона боязко ступила на дошку. Він однією рукою тримає її, притискаючись до неї. Іншою – хапається за поручні. Вона ступає ще кілька кроків. Під нею вирує Дніпро, грає хороша музика, а поруч –  симпатичний пан.

 

В о н а  (розкинувши руки).  Напрочуд гарно!

 

Раптом дошка вирвалась з-під вантажа і обидва романтика полетіли шкереберть у воду.

 

 

 

ДІЯ ДРУГА

 

Коли вони випурнули, теплохід неквапливо віддалявся.

 

В о н а.  Е-е-е-е-ей!

В і н.  Економ сили. Плавати вмієш?

В о н а.  Погано!

В і н.  Зліва острів. Держись за мою сорочку і підгрібай.

В о н а  (злякано).  Де сорочка?

В і н.  Дай руку… Тримай.

 

Напружено пливуть кілька хвилин.

 

В о н а.  Я слабну!

В і н.  Треба! Не базікай!

 

Ще через кілька хвилин він ногою намацує дно.

 

В і н  (радісно).  Мілина!

 

Він стоїть по підборіддя у воді і, задерши його, відсапується.

 

В о н а  (закашлявшись).  Глибоко! 

В і н.  Держись… За плече… Зараз вийдемо по мілині.

 

 

ДІЯ ТРЕТЯ

 

Вони сидять на березі, все ще хекаючи. Ніч – ясна, місячна. Їх теплохід ледь видно і ледь чутно. Вона розплакалась.

 

В о н а.  Як же нас покинули? Що тепер робити?

В і н.  Пощастило нам з мілиною…

В о н а.  Мені холодно.

В і н.  Зараз ночі теплі. Ще коли обсохнемо… Пішли шукати місце для сну.

 

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

В о н а.  Я вже втомилась блукати.

 

Він мацає та пригинає траву.

 

В і н.  Тут буде добре. 

В о н а.  У ямі?

В і н.  Зате вітер не буде дошкуляти… Рви суху траву поруч і жбурляй сюди.

В о н а  (знову заплакавши).  Це все ти винен. Що я скажу чоловікові? Він бо’ зна

що подумає.

В і н.  Давай завтра придумаємо промови: ти – чоловікові, я – дружині. Рви траву.

 

Вона притихла і знехотя почала скубти.

 

В о н а.  Ай! Так же можна руки порізати!

В і н  (роздратовано).  Не рви! Тільки помовч.

 

Він злий ще кілька оберемків насмикав, кинув і ліг.

 

В о н а  (скривджено).  Скільки тобі років?

В і н.  Двадцять сім.

В о н а.  Я старша.

В і н.  Тому будеш спати стоячи?

 

Вона лягла в траву поруч з ним.

 

В о н а.  Холодно.

В і н.  Укрийся травою.

 

Вона почала крутитись. Він відсунувся. Вона підсунулась спиною – ближче до нього.

 

В і н.  Невже місця мало?

В о н а.  Я погано засинаю, коли поруч нікого немає.

 

Він зітхнув. Втім так тепліше.

 

 

ДІЯ П’ЯТА

 

Ранок. Молодь прокидається від сонця.

 

В і н.  Як добре виспався на свіжому повітрі!

В о н а.  Все болить… В таку спеку я кондиціонер вмикаю на цілу ніч.

В і н.  У нас немає. Дружина проти. Там мікроби у фільтрах розмножуються. Можна

захворіти.

В о н а.  Фільтри мити треба і не буде мікробів.

 

Він встає. Робить прості гімнастичні вправи, розминаючи м’язи.

 

В о н а.  Що тобі снилось?

В і н.  Нічого.

В о н а.  Моєму чоловікові тільки бізнес сниться. А я всю ніч пливла, хвилі

долала… Що тепер робитимемо?

В і н.  Спробуємо дістатись до берега.

В о н а.  Мені від вчорашнього вина якось недобре.

 

Він став обмацувати й вивертати кишені. Дістає гаманець, розкриває його.

 

В і н.  У мене є двісті гривень з копійками. А у тебе?

В о н а.  Тільки запальничка. Цигарки розмокли.

В і н.  Ти палиш?

В о н а.  Ні. Так – для форсу інколи. Чоловік проти.

В і н.  Підтримую. Діти є?

В о н а.  У мене? Немає.

В і н.  Тим більше підтримую. А запальничка – згодиться… Ну, пішли. Сьогодні,

до речі, п’ятниця.

 

Він пішов.

 

В о н а  (собі під ніс).  Пятніца – развратніца.

 

Вона його наздоганяє.

 

В о н а  (стурбовано).  «До речі» це до чого?

В і н.  Про Робінзона Крузо і П’ятницю в школі читала?

В о н а.  Читала… Тільки Робінзон там не голодував. Побачимо як ти їжу знайдеш.

В і н.  А я тебе з’їм. (Він вишкірив зуби) И-и-и!

В о н а  (відсахнувшись).  Ти що дурний?

В і н.  Не бійся. Я не їм дружин бізнесменів. Він них у мене… розлад шлунку.

 

 

ДІЯ ШОСТА

 

В і н.  Оскільки острів від берегу далеко і рибалок не видно, то будемо шукати їжу.

В о н а.  Ти завжди такий хазяйновитий?

В і н.  Що, не подобається? До бізнесу не доріс?

 

Він пішов вздовж берега. Вона за ним.

 

В о н а.  Навпаки – подобається. Мій чоловік все купує. Руками нічого робити не

вміє.

В і н.  А ти щось можеш? Обід, там. Чи зашити?

В о н а.  Навіщо? Легше заплатити.

В і н.  І до заміжжя нічого не вміла?

В о н а.  Не глузуй. Вміла і вмію: борщ, голубці, пиріжки. Мене мама навчила.

 

Він дивиться на воду.

 

В і н.  А рибу вмієш?

В о н а.  Звичайно. З нею менше мороки ніж з м’ясом.

В і н.  Дивись, в цій заводі мальків багато. Зараз нагорнемо з піску греблю і

мальків наловимо сорочкою. Тільки не злякай.

 

Поки гатили греблю, частина мальків втекла. Однак трохи вдалось піймати.

 

В о н а.  І що з ними робити?

В і н.  Повар ти, чи я?

В о н а.  З мальків без ножа, без солі, без картоплі, без цибулі я нічого

приготувати не зможу.

В і н.  Їла суші – японську сиру рибу?

В о н а.  Звичайно.

 

Він бере малька і розглядає його, прицінюючись та ковтаючи слину.

 

В о н а.  Мене зараз знудить. Облиш.

В і н  (згадавши).  У тебе ж запальничка є!

 

Вона дістає, шорхає кілька разів – вогонь загорається.

 

В і н.  Ху! Я консервну бляшанку пам’ятаю бачив тут недалеко.

 

Він йде за банкою.

 

 

ДІЯ СЬОМА

 

Він паличкою виловлює з бляшанки варених мальків і кладе на листок лопуха.

 

В і н.  Їж.

 

Вона з огидою починає їсти. Він їсть більш стримано.

 

В о н а.  Без солі – така гидота.

В і н.  Прохолоне юшка – поп’ємо.

 

Вона їсть і починає плакати.

 

В о н а.  Чому я така нещаслива?... За такого бовдура заміж вийшла… З тобою тут

вляпалась…

В і н.  Чим тобі чоловік не догодив?

В о н а.  Брехав, що такий багатий. Бізнес у нього. В депутати запрошують…

Звичайний дрібний спекулянт.

В і н.  Сім’ю забезпечував? Не голодувала, мабуть. Чого тобі ще? Такі роки були

важкі. Дехто й не дожив до світлого майбутнього капіталізму.

В о н а.  Дома ніколи немає. Ні слова доброго, ні ласки. Дерев’яний якийсь.

В і н.  Сама його часто голубила?

 

П’ють по черзі юшку.

 

В о н а.  Чекаєш його, чекаєш. Прийде пізно, поїсть і засинає зразу. Інколи – за

столом. Ніби його ніхто не виховував.

В і н.  От і у мене така ж змія, як ти. Тільки про себе думає. Навіть на дітей уваги

майже не звертає.

 

Вона перестає плакати.

 

В о н а.  У тебе діти є?

В і н.  Сину п’ять, а доньці – три.

В о н а.  У мене немає. Таке важке життя.

В і н.  Легкого не дочекаєшся.

В о н а.  …І чого ти з нею живеш, з такою?

В і н.  Мої діти крім мене нікому не потрібні.

В о н а.  Дивно: щоб чоловік із-за дітей не розлучався… Коханку пробував

завести?

В і н.  От спробував на теплоході.

В о н а  (повеселівши).  То це ти на мене око поклав?

В і н.  Тільки ж ти така сама.

В о н а.  Та й ти не кращий.

 

Сидять надуті.

 

В о н а (верещить).  Змія!

 

Вона стрибнула до нього і, сховавшись за спиною, міцно вчепилася за боки.

 

В і н.  Де?

В о н а.  Там ворушилась.

В і н  (придивляючись).  Може то ящірка?... Ти ще й боягузка.

В о н а.  Де ти бачив жінок, які не бояться зміїв?

В і н.  Отож… Скоро спека буде. Треба знайти кущі з хорошою тінню десь на

березі: може рибалку якого побачимо.

 

 

ДІЯ ВОСЬМА

 

Сидять під кущем на березі. Дуже жарко. Він зняв сорочку.

 

В о н а.  Я їсти хочу… Давай подивимось ще раз: може мальки повернулись?

В і н.  Дивилися ж… Під вечір повернуться, коли спека спаде… Як тут добре! Річка

яка хороша. Тихо…

В о н а  (скиглить).  Ми тут нікого не дочекаємось. Всі по хатах сидять… під

кондиціонерами… Титанік дурепа згадала – вийшла на хвилі подивитись… От дурепа… Де ти на мою голову взявся… А дома – ой лишенько…

В і н  (спохватився).  Послухай, наш теплохід повертається ввечері. В 19.10

відходить і годин у дев’ять буде тут пропливати.

В о н а.  І як вони нас побачать?

В і н.  Таки дурепа: ми багаття розпалимо з димом. Нас же, мабуть, шукають.

В о н а.  Точно.

В і н  (підводячись).  Давай збирати хмиз і суху траву.

В о н а.  А дим як зробити?

В і н.  Зеленої трави накидаємо. Пішли.

 

Йдуть за хмизом.

 

 

ДІЯ ДЕВ’ЯТА

 

На авансцені лежить купа гілок, оберемки трави. Вона втомлена лежить під деревом. Він приніс і кинув на купу ще оберемок хмизу.

 

В і н.  Малувато. Зараз піду кущі ламати.

В о н а.  Я втомилася. Давай відпочинемо. Час є.

 

Він сідає недалеко від неї.

 

В о н а.  І яку дружину ти хотів би мати?

В і н.  …Не знаю. Безглуздо про це думати: я вже маю… А який твій ідеал

чоловіка?

В о н а.  Ніжний… чуйний… багатий… веселий – всі навколо такі нудні…

В і н.  Образ зіткано із протиріч. Багатому не до ніжностей, бо бізнес – жорстка

справа. А веселі багатими не стають… Залишається веселий, ніжний і без копійки за душею… Або багатий, нудний і дерев’яний.

В о н а.  Тобі аби мрію розтоптати…

В і н.  …Ти про бажання запитала… Знаєш, з роками стаю менш вимогливим.

В о н а.  А я навпаки… Особливо в сексі.

В і н.  О-о-о! Відьма… невсипуща.

В о н а.  Для тебе що – секс неважливий?

В і н.  Важливий, звичайно… Тільки він і так є, як не крути… Однак ним все не

вичерпується.

В о н а.  А «все інше» без сексу щастя може дати?

В і н.  Послухай, там – в «усьому іншому» у тебе любов є?

В о н а.  Так секс і любов – разом же.

В і н.  У кого як.

В о н а.  …Пити хочеться.

В і н.  І мені… Можна траву заварити. Буде чай.

В о н а.  Завари, будь ласка.

 

                                                

ДІЯ ДЕСЯТА

 

По черзі з тієї ж самої бляшанки п’ють чай.

 

В о н а.  Я люблю чай без цукру.

В і н.  Я – не дуже… Вип’ємо, ще заварю.

В о н а.  …Може ти думаєш, що я не ніжна?

В і н.  Чому ж? Ти вродлива…

В о н а.  Я ще масаж вмію робити. Лягай на живіт – покажу.

 

Він лягає. Вона відкладає пусту бляшанку, сідає поруч і починає його м’яти.

 

В і н.  …У тебе міцні руки.

В о н а.  Така з обіймів не випустить… Не боїшся?

В і н.  Хе! Злякала їжака…

 

Вона зненацька цілує його. Він перевертається на спину, обіймає її і міцно цілує. Вона через хвилину випручується. Він спочатку не відпускає її, потім змиряється.

 

В о н а.  Чого ти – як з голодного краю?... Мабуть не варто.

В і н.  А що варто?

В о н а.  Я не хочу.

В і н.  …А цілувала чому?

В о н а.  …Сподобався.

В і н.  Вже не подобаюсь?

В о н а.  Відчепись.

В і н.  … Не розумію я тебе… То вередлива, то лагідна… Мені здається, що мене

майже ніхто не любить. Діти хіба що. Та батьки… Дитячі ніжності – мимохідь… Дружина надто зайнята собою… Те їй зроби, інше… Мені не вистачає… може, тепла… Чогось не вистачає… навіть не знаю.  

В о н а.  Ти з нею про це говорив?

В і н.  Ні… це надто інтимне… Вона мала б сама відчувати.

В о н а.  То, може, й ти її не дуже добре відчуваєш?... Вона часто плаче?

В і н.  Ні, інколи.

В о н а.  А «чому» ти знаєш?

В і н  (роздратовано).  Вона й сама пояснити не може. Жіночі примхи.

В о н а  (роздратовано).  У неї – примхи, а у тебе – складна психологічна

організація! Егоїст.

В і н.  Може ти і маєш рацію… Хочеться спокою… Втомився від задач…

В о н а.  Йой! Прямо мудрагель!

В і н  (сухо).  Облиш мене.

В о н а.  …Не сердись.

В і н.  Не серджусь… Чомусь згадав випадок. В дев’ятому класі я відпочивав у

піонерському таборі. В моєму загоні була напрочуд гарненька дівчина: добра, весела, з каштановим кучерявим волоссям. Я ледь не закохався. Головне – було видно, що вона жадібно бажає кохання. Вона таки полюбила. Звичайного хлопця. Тільки й того, що він грав на гітарі. І грав та співав невиразно. Просто, думаю, за нього око зачепилось. До такої краси він, звичайно, байдужим залишитись не міг. Їх села були неподалік. Вони зустрічались, а після школи – одружились. У неї батьків не було, жила у баби, яка була проти шлюбу. Він привів її до себе додому. Його батьки її не злюбили, бо бідна. Він захищав, як міг… Якось він п’яний побився і його штрикнули ножем. Помер. Батьки її з хати виганяють. Вона плаче, знає, що баба її на поріг не пустить. Запитала пораду у одного-двох друзів. Допомогти – ніхто не міг… Кинулась під поїзд… Потім виявилось, що була вагітною.

В о н а.  Невже таке може бути?

В і н.  Так жаль її… Така була ніжна та тендітна дівчинка, майже дитина… На

нашій землі стільки горя… (Вийшов з роздумів) Треба гілок наламати. 

 

Йде в глибину острова.

 

 

 

ДІЯ ОДИНАДЦЯТА

 

Вечір. Вони поспіхом розпалюють багаття.

 

В і н.  Тепер траву зелені кидай зверху!

 

Вона кидаючи гілки, кричить у сторону теплохода.

 

В о н а.  Е-ге-ге-е-ей!

В і н.  Рано кричати, вони нас поки не чують. Головне – дим…

В о н а.  А коли пропливуть мимо?

 

Вона стрибає, розмахуючи руками, і кричить.

 

В о н а.  Е-ге-ге-е-ей! Ми ту-у-у-у-ут! Е-ге-ге-е-ей!

 

Дим уже валить густий.

 

В і н.  Е-е-е-е-е-е-й! Е-е-е-е-е-е-й!

 

Вона продовжує стрибати і кричати. Він починає свистіти, заклавши пальці до рота.

 

В о н а.  А як не побачать? Дивись, майже зрівнялись з нами!

В і н.  Побачать! Е-е-е-е-е-е-й!

 

Теплохід дає довгий гудок.

 

В і н  і  В о н а.  Ур-а-а-а-а-а-а! Помі-і-і-і-і-тили! Ур-а-а-а-а-а-а! Ур-а-а-а-а-а-а!

 

Вони стрибають і обіймаються. Теплохід призупиняє свою ходу, з нього спускають човен. Обоє, втомлені, відхекуються.

 

В і н.  Човен спускають. Це за нами.

 

Вона починає тихо плакати.

 

В о н а.  Ніхто мене не накормить такою юшкою, як ти… І чаєм… Дай свій

телефон.

В і н.  Не дам.

 

Вона здивовано дивиться на нього.

 

В о н а.  Боягуз: чоловіка злякався… Чи свою дружину?

В і н.  Нічого не хочу змінювати… Краще ти скажеш мені свій телефон на

теплоході.

В о н а.  Я й зараз можу сказати. Навіщо тобі?

В і н.  Може подзвоню. Зараз – не треба: ще забуду. На теплоході – запишу.

В о н а.  А коли не подзвониш?

В і н.  Значить – боягуз.

В о н а  (плаче сильніше).  Що за чоловіки пішли – дохлі… Не дзвони. Не дам

номер.

В і н.  Ми на теплоході будемо до завтра разом. Наговоримось.

 

Вона говорить крізь сльози, стримуючи себе.

 

В о н а.  Не хочу я з тобою говорити. Йди ти під три чорти.

В і н.  Не мели дурниці. Ми ще не розстаємось.

 

З човна кричать: «Ей, Робінзони! Ви з нашого теплохода?»

 

В і н  (голосно).  Так!

 

Інший голос тут же додає: «Точно наші. Я пам’ятаю»… Чутно плескіт весел…

 

З а в і с а

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now