Центр Леся Курбаса - 2017 - ГО Джойфест ©

  • Facebook Basic Black
  • Twitter Basic Black
  • Instagram Basic Black

ЮРІЙ ВАСЮК

ПТАШИНИЙ ДВІР

казка для дорослих

   

ДІЙОВІ ОСОБИ

  

ВОВК СІРИЙ

ЛИС РУДЕНКО

КАБАН ІКЛАН

ПЕС ГРАФ

ПІВЕНЬ КУКУРІК

КУРКА ЧУБАРКА

КУРКА БІЛУШКА

КУРКА СТРОКАТУШКА

КУРКА ЧОРНУШКА

ВЕДМІДЬ КЛЕШЕНЬ

ЗАЄЦЬ КОСИЙ 

 

7 чоловічих, 4 жіночих

 

 

ЛОКАЦІЯ: Курник у пташиному дворі огороджений сіткою (парканом), пропускним пунктом зі шлагбаумом. За пташиним двором (перед шлагбаумом) – велика сторожова будка та територія для гри акторів. Біля будки - стіл, стілець. Фон – ліс, кущі та зарості.

 

СЦЕНА ПЕРША

Ніч. Біля будки, перед шлагбаумом ходить сонний Пес Граф у формі охоронця.

ПЕС

Що ж за життя собаче,

Як ти один не сплячий.

Я б подрімав охоче…

Та ще хто в двір заскочить…

Ну, може ненароком

На мить заплющу око…

Пес йде в будку і лягає спати. Вдалині з’являється Вовк з порожнім мішком. Слідом йде Лис.

ВОВК (в бік)

Ой, як же я люблю пташиний двір!

Не любить хто його - той дивний звір.

Там подружки мої, мої маленькі,

Всі курочки і гусоньки рідненькі.

Ходімо, кум, провідаємо їх,

Улюблених дівчаточок моїх.

ЛИС

Там охорона… В буді грізний пес.

Як гаркне, то у мене буде стрес.

ВОВК

Не бійся, куме, то не перешкода.

Без курочки, ото нам буде шкода.

Ти йди в курник, а я тебе прикрию,

І сторожа у будці сам закрию.

Хапай там найгарнішу,

У стегнах найжирнішу,

На вертелі щоб завертілась,

І зупинитись не схотілось…

Лис лізе в курник. Вовк знервовано ходить недалеко від будки, заглядає в середину. Пес спросоння щось розмовляє.

ВОВК (співає)

А-а-А-а! Баю, баю, баю ю,

Соловейко спить в гаю,

Тузик спить на дворі,

Сірий - у коморі…

Повертається з повним мішком Лис.

ЛИС

Ну, що, кумась, геть біжимо?

Хвости подалі несемо?

Прокидається Пес. Хапає електрошокер. Заганяє Вовка і Лиса в кут.

ПЕС

Розбійники, попалися?

Розплати тут діждалися.

ВОВК (Псу)

А що я мав робити?!

Хотів тебе збудити,

Коли побачив сам

Розбійника я там.

ПЕС

Не зрозумів щось я нічого…

Наговорив ти що такого?

ВОВК

Кажу, мій брат, з тобою я,

І тут провина не моя.

Лови ж бо злодія лихого,

Що в темний час в курник проліз.

Хотів вчинити злочин Лис!

ЛИС (тихо Вовку)

Що кажеш ти?!

ВОВК (тихо Лису)

Тікай, кажу.

Мішок полиш, і геть тікай,

Питань мені не задавай.

В один бік ти, я - в інший,

Бо зараз буде гірше!

ПЕС

Ох, злодії, я вас дістану,

І з вами панькатись не стану!

ЛИС (Вовку)

Не вийшло, куме! Біжимо,

Хутчіше в ліс тікаємо!

Вовк і Лис тікають в різні боки. Пес біжить то за одним, то за іншим. За мить повертається, розв’язує мішок. З мішка вилазить курка Строкатушка у спідній білизні.

СТРОКАТУШКА

Що трапилося тут? Що трапилося?

Чи сплю я, чи мені оце здалося?

ПЕС

Ти не хвилюйся і біжи в курник,

І радуйся, що то був не месник…

 

РАНОК

Біля сторожової будки ходить стривожений Пес.

ПЕС

Та що ж таке, що трапилось,

Чому таке тут відбулось?

Напарник знов кудись подівся,

Чи може десь чогось напився?

Як вже дістало тут мене!

Коли біда уся мине?

Лиха роботи для собак

Охороняти цей кабак.

Пес дзвонить по мобільному, але ніхто не відповідає. З курника поважно виходить Півень, за ним, мов свита, йдуть кури: Білушка, Строкатушка, Чубарка і Чорнушка.

ПІВЕНЬ

Ну, що, дворняго? Як ся маєш?

Ще високо ти хвіст тримаєш?

З найнижчим чином ходиш ти під сонцем,

Собача є робота охоронцем…

ПЕС

Та годі вже. Скоріш співай,

Співун ти наш. Давай-давай!

То, може і не рівня,

Та все ж повище півня.

ПІВЕНЬ

Тох-тох-тох, ку-ку-рі-ку!!

Як же добре в курнику.

Всі мої дівчатка

Ципи і курчатка

Як люблю вас дуже я!

З вами ми одна сім’я.

Кури пестяться до Півня.

БІЛУШКА

Так, павич наш неосяжний!

ЧОРНУШКА

Захисник ти наш відважний!

ЧУБАРКА

Ми до тебе всі в любові,

Для тебе на все готові!

ПІВЕНЬ (Псу)

Поняв, пес, з кім справу маєш?

Чи того не доганяєш?

То чого стовпом стоїш,

Голови чом не схиляєш?

Ти ж – ніхто, а звать «Ніяк»,

І отримуєш п’ятак.

Головою не працюєш,

Перед шефом лиш плазуєш…

Ну, склонися головою

Ти скоріш переді мною!

ПЕС

Бачу я, що ти зазнався,

Щоб тобі я уклонявся.

Всім начальникам вклоняти,

Можна спину поламати…

А схилитись перед півнем

Доведеться псу нарешті,

Як із тебе зварять юшку

І мені підкинуть рештки.

Я над мискою схилюся

І тобою вдовольнюся.

Незадоволений Півень йде геть. Кури йдуть слідом. Заходить пузатий Кабан у формі начальника охорони.

КАБАН

Ти знов один?

ПЕС

Ну, так…

Не вийшов той простак.

Наш Тузик загуляв,

На зміну забивав.

І що тепер робити?

Мене чекають діти,

І жінка вдома жде

З світанку вже мене…

Не можна ж кидати нам двір,

Бо ще заскочить хижий звір.

Сьогоніч я ганявся,

Нажаль ні з чим зостався.

КАБАН

Гаразд, вже вирішити час:

Не буде сторожем для нас

Той Тузик. Точно знаю,

Бо ледаря звільняю.

ПЕС

Патроне, що ж робить мені??

Чергую тут три ночі й дні!

Як тут лишусь, то знаю –

Дружина загуляє!

Та ж може й Тузик той у нас,

(Не доведи Господь), в цей час!

Мене ж бо треба підмінить.

Мерщій когось сюди пришліть.

КАБАН

Та почергуй добу, кажу,

Бо розізлиш і накажу!

ПЕС

Я з ніг уже валюся,

Засну і не проснуся!

Забув, які вже діти,

Як з жінкою радіти.

Кажу: мене більш не просіть,

Скоріш когось сюди пришліть.

КАБАН

Ти мов щеня голосиш!

Гаразд, ти щось попросиш.

Тобі все пригадаю,

В нещасті нагадаю…

Щоб боса нам не турбувати,

Йди до дружини спочивати,

Я ж намагатимусь до ночі

Когось сюди прилаштувати.

Нам охоронець треба вірний,

Щоб був охайний і примірний,

Щоб не ганяв курей, качок,

Все замикав щоб на гачок.

Не знаю, де таких шукати…

ПЕС

Об’яву треба написати!

КАБАН

Так точно!! Тут її приб’ємо

Й до вечора когось знайдемо.

Пиши бігом! Часу не гай…!

Граф пише на столі.

ПЕС: «Ахаронець» чи «Ахоронець»?

КАБАН: Пиши «Стораж».

ПЕС:(пише)Сто-раж…

КАБАН

Вже написав? Сюди давай.

Отут приліпим на гвіздок,

Хтось може вийде на зв’язок…

І до заходу сонця

Знайдемо охоронця.

Пес йде геть. У Кабана дзвонить мобільний.

КАБАН

Так, шеф. Усе в порядку.

Спішу уже на грядки.

Несушки всі несуться,

А качечки пасуться;

Товстенькії індички

Побігли до травички,

А гусоньки ґельґочуть

І до водички хочуть.

В порядку все в дворі…

Так, сторож в конурі!

…Хотіли щось сказати??

Ну, будемо чекати.

Кабан кладе мобільний в кишеню.

КАБАН

О, Алілуя! Що ж робити!

Де сторожа тепер купити?

Як до вечірні не знайду,

То сам я точно пропаду.

Кабан біжить геть.

 

СЦЕНА ДРУГА

Виходять Лис і Вовк.

ЛИС

О, Боже ж мій! Усе тепер позаду.

А я на тебе вже подумав зраду.

ВОВК
Я спробував, але не вийшло того,

Не обдурити сторожа такого.

От, якби там роботу підшукати…

Я б зміг тоді такого заспівати:

(співає)

I

Я люблю свою роботу,

І в неділю і в суботу,

Наплювати і на свято,

Бо роботи там багато…

Не початий край!

Починай, давай…

(приспів)

Як же курочок люблю,

Їх до себе пригорну!

Мої ціпоньки маленькі,

Ви за матінку рідненькі.

Все за вас би я віддав,

І до ночі б цілував.

II

Я люблю свою роботу

І в неділю і в суботу,

А також понаднормово,

В день і в ніч – цілодобово.

На роботу побіжу

І так курочкам скажу:

ЛИС, ВОВК (співають)

Як же курочок люблю,

Їх до себе пригорну,

Мої ціпоньки маленькі,

Ви за матінку рідненькі.

Все за вас би я віддав,

Вас до ночі б цілував.

ЛИС

Так, то робота би була,

Усім би я признався,

Що за таку б узявся.

ВОВК

Без здобичі сьогодні,

До вечора терпіти.

А як стемніє треба нам

До курника спішити.

Бувайте ж, куме… І дивіться,

На полювання не баріться.

ЛИС

Зустріну ввечері я сам

Вас біля дворища, отам…

То, може й прослизнемо,

Когось там і візьмемо…

Лис йде геть. Біля будки ходить Кабан, біля курника, за огорожею, Півень та кури в цнотливому вбранні. Вовк помічає на сторожовій будці об’яву. Невпевнено підходить і обережно читає.

ВОВК

Оце так-так! Робота привалила!

Невже мені сьогодні підфортило?

Прийдеться трохи попотіти,

Щоби начальство обдурити.

КАБАН

Ти охоронцем хочеш бути?

ВОВК

Агов! Звичайно, так! Я тута,

Проходив повз, об’яву бачив,

Та й думаю: чому б і ні?

Робота треба ця мені.

Я чесно б вам признався,

За неї б радо взявся.

КАБАН

Оце так-так! Я скрізь шукаю,

І сторожа найти бажаю,

А тут… Неначе з неба впав!

Як довго ж я тебе шукав!

Увечері на чергування,

Явитись маєш ти сюди.

Проінструктую я тоді

Тебе у всім… Та… Щось на вовка

Ти наче схожий…

ВОВК

Я клянусь,

Що я не вовк! Вовків боюсь!

Колись в роду були напевно,

Та вам признаюсь я душевно,

Мабуть від них дурне схопив.

Я вже й не радий… Я клянуся,

Як стріну вовка, то помщуся

Йому за все. Я – пес! І все!

Погляньте ж на моє лице!

КАБАН

Тоді до вечора, друзяко.

А як же звать тебе, собако?

ВОВК

Та кличте… хоч якийсь Сірко,

Раз Сірим бути я не можу…

КАБАН

Сірко! Гаразд. Приходь завчасно,

Сюди ти до заходу сонця,

Я видам форму охоронця

І будеш двір ти стерегти.

Вовк кланяється Кабану.

ВОВК

Я матінкою вам клянусь,

Що на роботу не барюсь.

КАБАН

Який же пес він чемний!

Не те, що Граф нікчемний…

Кабан йде геть.

ВОВК

Неначе сплю і сниться,

Мені оця скарбниця!

Не сон, а прямо мрія,

Якаясь чудасія!

Щоб вовка взяли в сторожі?!

Можливо це, мені скажіть?

Вовк біжить в бік лісу.

 

СЦЕНА ТРЕТЯ

Півень та кури ходять в пташиному дворі біля пропускного пункту. Біля шлагбаума знервований Кабан.

КАБАН

Аллах! Собака де той ходить?

Шайтан де його досі водить?

ПІВЕНЬ

Що ви нервуєтесь, шановний?

Нервуєте, кажу, даремно.

Не треба нервів, знаю певно.

КАБАН

Скажи ж бо, як не нервувати,

Та скільки можна тут чекати

Нового охоронця?

Захід вже скоро сонця…

ПІВЕНЬ

Що, знову новий?!

КАБАН

Так-то так.

Не вийшов Тузик-розбишак.

Його звільнив я за прогули,

Бо не виходив в караули.

Та й був таким хамлом -

Не кланявся чолом.

ПІВЕНЬ

Та й Граф, скажу охоче,

Честь віддавать не хоче.

Все, як собака лає,

Та честь мою займає.

Такий вже задирака,

Ненависний собака…

КАБАН

Що маємо, то маємо,

Ми відданих шукаємо.

Новий, немов замовка,

Хоч схожий і на вовка,

Та паруб’яга чемний,

Хоч і знадвору темний…

З’являється Вовк.

ВОВК (в бік)

Ой, запашок я чую,

Вже курочок рахую.

Начальство щоб любило,

Лизнути треба вміло.

КАБАН

Нарешті ти прийшов. Я зачекався.

Хвала аллаху, не один зостався,

Бо скоро прийде бос. Біжи, вдягнися,

І до роботи хутко вже берися.

Кабан дає Вовку форму охоронця. Вовк біжить за будку, перевдягається. Кури пестяться до Півня.

ПІВЕНЬ

Це ж сірий Вовк! Куди ж таке годиться??

Ви на його пильніше подивіться!

Аж очі заблищали, як побачив,

На ранок буде знову недостача!

КАБАН

Та де ж там вовк? Він чемний і покірний!

І знаю, буде охоронцем вірним.

Ти скажеш що? Де охоронця взяти?

Так може вже мені тут чергувати?

ПІВЕНЬ

Хвилююсь щось…

КАБАН

Тут нічого боятись,

За нього можу точно я ручатись.

Що головне? Щоб двір був під надзором,

Щоб охоронець все ходив дозором.

Не буду ж я ходити тут всю ніч?!

Мені це не годиться, ясна річ.

Не того я польоту птах…

Для мене ця робота – жах!

Виходить задоволений Вовк в формі охоронця.

ВОВК

Нехай мене знешкодить оковита…

Ця форма наче для мене пошита!

Неначе вік оцю роботу ждав

І Бог мені про себе нагадав.

(Кабану)

Вітаю вас, начальнику! Так радий,

Що врешті решт знайшла мене посада.

Для неї я народжений був тута,

Щоб цю на себе форму надягнути.

Вовк кланяється Кабану. Кабан задоволений. Киває Півню.

КАБАН (Півню)

Тепер ти бачиш? Тут не пахне вовком.

Підозрювати навіть тут не ловко…

Вовк дивиться на Півня і курей та непомітно облизується.

ВОВК (в бік)

Нехай мені освітять шлях мій зорі!

Вечеря і сніданок – всі у зборі!

Ота вже на десерт, та – на закуску…

А ще й для кума я поцуплю гуску!

(Півню)

Вітаю вас, шановний! Ваші справи,

У всьому добре? Не кажіть! Ви праві!

Я пам’ятаю, чув у лісі клич,

В пташиному дворі живе павич!

Тепер переконався. Честь я маю,

І вас, шановний мій, в серцях вітаю.

ПІВЕНЬ

Ну… Певно… Так… Я важна тут є птиця!

І на мене повинні всі дивиться.

ВОВК

Так я ж кажу: нехай потухнуть зорі,

Не буде світу білого надворі,

Так шана вам кружляє по землі,

Дозвольте ж вам вклонитися мені…

Вовк підбігає до Півня, кланяється. Цілує курям руки, облизуючись в бік.

ПІВЕНЬ

Слова лестиві ваші і пригожі,

Однак, на вовка якось трохи схожі.

ВОВК

Колись з вовками батько мій дружив,

І не далеко від нори їх жив.

Мабуть, манер від нього нахапався,

І трохи схожим на вовків удався.

Я вірний пес Сірко! І сторож гарний.

У всій окрузі пес я легендарний.

КАБАН (Півню)

Я що казав?

(Вовку)

Ну, де ж ти був раніше??

Дай обійняти нам тебе міцніше,

Наш рятівник. Тепер в порядку все,

Начальство хай тепер шайтан несе.

Поважно заходить Ведмідь в дорогому костюмі. Перед ним біжить Заєць, тримаючи мобільний і великий портфель з документами. Всі чемно вклоняються перед Ведмедем. У Зайця дзвонить телефон, він передає його Ведмедю.

ВЕДМІДЬ

Так, слухаю… Ага, то треба брати…

Ні-ні, не треба більше нам чекати.

Чотири тони меду і нектару,

Така ціна на все - неначе даром.

Ведмідь йде до пропускного пункту. Вовк підіймає шлагбаум.

ВЕДМІДЬ

Як справи тут? Гаразд усе?

Як охорона? Пильна?

Не розслабляйтесь сильно.

КАБАН

Все добре йде. Усе гаразд. В дворі

В роботі всі, в турботі і в добрі.

ПІВЕНЬ

Працюєм вдень, вночі, без вихідних,

Щоб не було у вас новин сумних.

ВЕДМІДЬ

Це новий охоронець??

КАБАН

На заміну,

Прийшов. Підставив нам плече і спину,

Бо з Тузиком натрапили мороки,

І винесли сумні з того уроки:

То не було, то п’яний спав на сонці.

Ми гіршого не знали охоронця.

ВЕДМІДЬ

Та ти чи вовк?!!

ВОВК

Не вовк! Мій батько бився,

З вовками, і тому такий родився.

Я охоронець з маківки до п’ят,

Охороняв в селі колись телят.

Та вже останнім часом мед стеріг…

Нікого не пускав я на поріг.

ВЕДМІДЬ

Мед? Справді?!

ВОВК

Так. Нектар той і пилок.

Немає ж меду краще на землі,

Це ж знають і дорослі і малі!

ВЕДМІДЬ

Так, мед люблю…

ВОВК

І я його люблю!

І бджілок в молитвах завжди молю,

Щоби вони гарніше працювали,

Щоб мед духмяний нам завжди давали.

Люблю медок більш, ніж свою родину,

Більш, ніж мою гарнесеньку дружину.

Не знаю, як же можна не любити,

Невже без меду можна в світі жити?

ВЕДМІДЬ (Кабану)

Ти любиш мед?

КАБАН

Його я обожаю!

Здоров’я бджілкам я завжди бажаю,

Аби вони завжди у добрий час,

Медок носили старанно для вас.

ВЕДМІДЬ (Півню)

А ти?

ПІВЕНЬ

Вночі і в день про нього мрію,

Без нього я добу прожить не вмію.

Без нього жити як – не уявляю,

Бо без медку я розум геть втрачаю.

Як горло медом я не промочу,

То до тих пір, безпомічний, мовчу.

Кури кивають разом з Півнем.

ВЕДМІДЬ (Зайцю)

А ти?

ЗАЄЦЬ

Що маю вам таке сказати?

Для мене мед, як батько, і як мати.

Я - медоїд! Я рідних маму й татка,

В дитинстві проміняв на мед в горнятку.

Прополісом я ранки всі лікую,

На пасіці у тітоньки гостюю.

Сказати вам по правді я хотів,

Що дома вже три вулика завів.

(співає)

Що на світі головніше,

І для вуха наймиліше?

Що начальство хоче чути,

Так воно і має бути.

(приспів)

Лестощі та лестощі,

Мов солодкі ласощі!

Щоб з начальством в мирі бути

Треба хороше лизнути…!

ВСІ (співають)

Щоб з начальством в мирі бути

Треба хороше лизнути…!

КАБАН (співає)

Що на світі головніше,

І для боса наймиліше?

Щоби боса поважати,

Треба в позу вірну стати.

(приспів)

Лестощі та лестощі,

Мов солодкі ласощі!

Щоб з начальством в мирі бути,

Треба хороше лизнути…

ВСІ (співають)

Щоб з начальством в мирі бути

Треба хороше лизнути…!

ВОВК (співає)

Що на світі головніше,

І для шефа важливіше?

Щоб підлеглий не питався,

З босом щоб не сперечався!

(приспів)

Лестощі та лестощі,

Мов солодкі ласощі,

Щоб з начальством в мирі бути,

Треба вміло всім лизнути…

Всі танцюють, співають.

ВСІ (співають)

(приспів 2 рази)

Лестощі та лестощі,

Мов солодкі ласощі!

Щоб з начальством в мирі бути,

Треба хороше лизнути…

Ведмідь задоволено киває. Всі дивляться один на одного і теж задоволено кивають.

ВЕДМІДЬ (сміється)

Та годі вам. Ото вже насмішили!

Як все гаразд, ми далі посмішили.

Мов солодко було моїм губам,

За настрій мій, я премію всім дам!

Всі вдячно кланяються. Ведмідь і Заєць йдуть геть.

КАБАН (Півню)

Оце так-так… Ти бачив? Диво стало!

Такого боса ми ще не видали!

(Вовку)

От молодець! Ну, де ж ти був раніше?

Нема тут звіра від тебе чесніше.

Мені вже час… Ти ж будь напоготові,

Щоб всі в дворі були живі-здорові.

Хвостом своїм за все відповідаєш,

І як себе поводить добре знаєш.

ВОВК

Так, так! Нічого того не забув,

І цю науку з молоком ковтнув.

Як мати молоком все напувала,

Що буду охоронцем приказала.

КАБАН

Час пізній! Всі розходьтесь по містам.

Ви йдіть туди… (Вовку) А ти вже будеш там…

А я піду - дружина зачекалась,

Негоже, щоб сама на ніч лишалась.

Кабан йде геть.

ВОВК

Ну, що, пора все діло брати,

Негоже так самому сумувати.

Мій час настав! Не будь я вовчик Сірий,

І парубок на хитрощі умілий.

(Півню)

Що, мій солодкий, ти не зрозумів,

Про що тобі мій шеф сказать хотів?

Біжи, мій солоденький, у курник,

Бо пір’я повисмикую в смітник.

ПІВЕНЬ

Не зрозумів! Ти щось хотів сказати?

ВОВК

Ти слухайся мене, як свого тата.

Кажу: вже час настав. Бери дівчаток,

І спочивати всі йдіть до курчаток.

ПІВЕНЬ

А де поклін?

ВОВК

Не важко це мені.

Кажу, що скоро стрінемось в вісні.

Ну… Будеш спати, я прийду до тебе,

І проспіваю пісеньку на ніч…

Мене ти лиш тихесенько поклич.

Вовк кланяється Півню. Півень і кури йдуть до курника.

ВОВК

Багато птиці там! І я щоднини

Собі влаштую гарні іменини.

Як по одній, то може й не помітять,

І мої побрехеньки не засвітять.

Тут головне без поспіху. Так знати,

Посаду ненароком не втрачати.

 

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

Ніч. Вовк ходить біля шлагбауму, обдивляється. З лісу виходить Лис.

ЛИС

І де ж це кум? Чи явиться не скоро?

Збиралися ж удвох прийти до двору,

І на тобі! Немов крізь землю впав!

Невже до когось в гості заблукав?

Ну, то гаразд! Вже нікуди тікати,

Полізу сам - не буду зволікати.

Лис біля шлагбаума зустрічається з Вовком. Вовк пригрожує електрошокером.

ВОВК

Стій!!! Лапи в гору, бо буду стріляти!

ЛИС

Мене до смерті зміг перелякати!

ВОВК

Мій куме!!

ЛИС

Куме мій!! Невже здалося?

Скажи мені, що в світі відбулося?

Домовились зустрітися ж ми там!

На тебе я чекав до зірки сам.

Що робиш тут? І вирядивсь на диво!

Ти розкажи мені скоріш правдиво,

Щось я проґавив? Я не розумію,

Як пояснити можеш цю подію?

Чому вдягнувся ти, як той собака,

Що вранці гнав мене, немов сайгака…?

ВОВК

Такого, певен, світ іще не знав!

Мене на службу охоронцем взяв

Сам шеф-Кабан. Тепер заживемо!

І не одну ми курочку з’їмо…

ЛИС

Сюди?!? На службу?!? Вовка?!?

ВОВК

Тихо будь!

Тепер не вовк я! Пес я! Не забудь!

Не взнає мене навіть рідна мати,

Не Сірим, а Сірком повинен звати…

Історія то довга й неймовірна,

Я лестощами мізки задурив,

І враз отримав все, що захотів.

Начальство ж любить теплий язичок,

На суперечки їхні щоб мовчок…

Ти ж знаєш, хлопець я не горделивий,

І завжди був я розумом кмітливий.

Що хочуть чути, я в уста вкладу,

І буде чики-піки до ладу…

Тепер лиш головне, щоб не прознали,

Хто я насправді, й геть щоб не прогнали…

ЛИС

Оце так диво! Що ж тепер робити?!

Нам треба цеє діло замочити!

ВОВК

Замочимо й закусимо з тобою!

Закускою поласуєм без бою.

ЛИС

Я зараз, миттю до Бобра метнуся,

Візьму, що треба і сюди вернуся.

Лис біжить геть.

ВОВК

Не думав, що таке мені насниться,

Неначе щастя принесла жар-птиця!

Неначе я впіймав її за хвіст,

Та сам - мов ангел, а не аферист.

Повертається Лис з повним бутлем горілки.

ВОВК

По трошки, і підем на полювання,

Негоже нам втрачати сподівання.

Вовк йде в свою будку, повертається з магнітофоном. Лис розливає горілку в чарки.

ЛИС

С почином, куме! Щоби в добрий час,

Тут з вами ще ми випили не раз.

ВОВК

І щоб такії сторожі, як ми

Були у всіх дворах на всій землі.

Випивають по чарці. Вовк вмикає запальну музику. Лис знову наливає по чарці. Випивають. З курника виходить Півень.

ПІВЕНЬ

Що це таке?! І звідки там гулянка?

Невже тут на роботі буде п’янка?

ВОВК (Лису)

Засунь скоріше хвіст свій у штани,

І будемо з тобою, як пани.

Бо цей павич, немов той партизан,

Потрапити вже проситься в казан.

Хто рангом вище лестощі – то ліки,

Запам’ятай же, куме, це навіки.

ЛИС (облизуючись)

Вітаю вас! Як ради вас зустріти!

Ви можете сюди перелетіти?

Вдягнулись ви так гарно і барвисто,

Я хочу привітатись особисто…

ПІВЕНЬ

Ти чи не лис?!!

ЛИС

Де лис?! Женіть нахабу,

Мов ненависну і зелену жабу!

ВОВК

Не може грати він лихої ролі,

Бо кум, мій славний пес, породи «колі».

ПІВЕНЬ

А п’янка тут з якої вже причини?

ВОВК

Сьогодні в кума… цеє… Іменини!! Ось.

ЛИС

Так точно. Іменини! Хочу вас,

До столу запросити я до нас.

Повинні поздоровлення сказати,

Мені здоров’я й миру побажати.

Я буду мати честь вас запросити,

І чаркою хмільною пригостити…

За подарунок не переживайте,

До нас на стіл скоріше вже стрибайте…

ВОВК

До столу!

ЛИС

Так, на стіл… Чи до стола,

Щоби вже миска не пуста була.

Відмовитись від шари – то є гріх,

Щоб хтось відмовивсь - я не знав таких…

(співає)

Це солодке слово кожен знає,

Бо солодше в світі не буває,

І не знають в світі ті відмовки,

Відмовлятися на те - не ловко.

Це солодке слово любить кожен,

І відмовитись ніхто не може.

За відмову вмить чекає кара,

Бо усі так люблять слово «шара».

(приспів)

Шара моя, шарочка,

Наче повна чарочка!

Навіть оцет солодить,

Як на шару в рот налить,

Навіть оцет солодить,

Як на шару в рот налить!!

ПІВЕНЬ (співає)

Це солодке слово меж не знає,

І душевні рани заживляє,

Хочуть всі її побільше мати,

Наша шара меж не може знати.

(приспів)

Шара моя, шарочка,

Наче повна чарочка!

Навіть оцет солодить,

Як на шару в рот налить,

Навіть оцет солодить,

Як на шару в рот налить!!

ПІВЕНЬ, ВОВК, ЛИС (співають)

Шара моя, шарочка,

Наче повна чарочка!

Навіть оцет солодить,

Як на шару в рот налить,

Навіть оцет солодить,

Як на шару в рот налить!!

ПІВЕНЬ

Ну, наливай! Бо я уже тремчу.

До вас до столу вже скоріш лечу.

Грає запальна музика. Лис наливає всім по чарці. Всі п’ють. Лис облизується, хоче вкусити Півня, та Вовк відтягує Лиса від здивованого Півня. Півень показує, щоб знову наливав. Вовк наливає. Всі випивають. Лис знову лізе до Півня, занюхує його головою. Всі щось жестикулюють. Півень вже сам всім розливає. Вовк відмахується, що вже не буде пити. Півень стукає по столу кулаком.

ПІВЕНЬ (Вовку): Ти мєня уважаєш?!!

Всі знову випивають.

ЛИС (Вовку)

На полювання треба б вже сходити,

На вертел час когось би насадити,

Та покрутити тут, на вертелі,

Вже з нетерпінням хочеться мені…

ПІВЕНЬ (Лису)

Навіщо нам іти кудись, шукати?

Ми можемо сюди дівчат гукати…

(кричить в курник)

Агов! Дівчата! До стола спішіть!!

Тут іменини! Всі сюди біжіть!

Горілка на дурняк, все на халяву,

На шару погуляємо на славу.

З курника визирають Чорнушка, Білушка, Чубарка та Строкатушка в нічних сорочках.

ЧУБАРКА

Хто кличе нас? Хто влаштував вечірку?

Весілля там? Кричати треба «Гірко»?

ЛИС

В нас іменини!

(в бік)

…Вам скажу, ніколи,

Закуска не приходила до столу

До нашого сама!

(куркам)

…Скоріш спішіть,

Чекаємо на вас. На стіл летіть…

Кури в цнотливому (або в монашому) одязі вибігають до Півня. Захмелілий Півень сидить за столом та трохи хитається.

ВОВК

Ви не соромтесь, будьте, як удома.

На що гаразді, нам ви покажіть,

Скоріше в танці ви до нас біжіть.

Грає повільна еротична музика. Кури скидають з себе цнотливий одяг та лишаються в одежі розпусниць. Кури танцюють, лащаться до Вовка, до Лиса та до захмелілого Півня. Півень схиляється на стіл та засинає. Чорнушка та Білушка намагаються його розбудити, та марно.

ВОВК (Лису): Може куму на іменини погукати?

ЛИС (Вовку): Та ти шо!!! Вона ж мене тоді в нору не впустить…

ВОВК (Лису): А, точно! Щось я не подумав… Просто, щоб закуска не пропадала…
Вовк наливає курям, Лису та собі горілки. Всі сідають за стіл та п’ють. Лис залицяється до курей.

ВОВК

Ти обережно, бо як жінка взнає,

То ноги всім за те переламає…

ЛИС

Не шкода ніг! Їх кинем в казанець,

І зваримо смачнючий холодець!

БІЛУШКА

Пробачте, та збиратися вже треба,

Бо починає вже світати небо.

До курника вже час всім нам іти…

ВОВК

Я буду вас старанно стерегти…

Кури беруть Півня під крила. Півень прокидається, наказує налити чарку.

ЛИС (Вовку)

Який курник?! Який вже час?! Ні-ні!

Закуски не настачило мені!

Я хочу тут до ранку ще зостатись,

І з ціпочками гарно розважатись…

Лис наливає всім по чарці. Всі випивають. Чорнушка та Білушка ведуть п’яного Півня до курника. П’яний Лис за сідниці хапає Чубарку. Чубарка тікає за будку охоронця, Лис за нею. Вовк виносить з будки охоронця порожнього мішка. Наказує Строкатушці залазити в середину. Строкатушка насилу залазить в мішок. Вовк намагається закинути мішок на плечі, але не може підняти – падає, спотикається. З-за будки виповзає Лис. В лапах куряче пір’я, в роті пір’я. Підлазить до Вовка та показує за будку. Вовк стоїть та хитається, Лис намагається підвестись, та тягне Вовка. Вовк і Лис падають на землю.

 

ЧЕРЕЗ ЗАТЕМНЕННЯ

СЦЕНА П’ЯТА

Ранок. Світає. Вовк і Лис валяються серед сцени. Обоє в курячому пір’ї. Недалеко лежить повний мішок з Строкатушкою в середині.

ЛИС

Що тут було?! Що трапилось зі мною?!

Неначе хтось ударив булавою…

Ой, де це я?! Ой, куме, ти живий?

Скажи ж хоч слово, чи хоча б завий!

Лис будить Вовка, але той не реагує. Вдалині з’являється Пес.

ЛИС

Так я у двір попав сюди, до кума,

І наробили з ним чимало шуму!

Ой, наче хтось іде! Треба тікати,

Бо може він до смерті налякати!

Вставай же, куме! Годі плямкать,

Бо чую, що іде собака…

При слові «собака» Вовк прокидається, оглядається. Лис хапає зі столу бутель з горілкою, чарки та ховається за будку охоронця. Вовк підводиться, обтрушується, тримається за голову та опирається на стіл.

ПЕС

Оце так диво!!! Дива не забудеш!!!

Скажи ж мені, ти хто такий тут будеш?

Та чи ти вовк?! Чи то мені видіння,

Прийшли до мене зранку в сновидіння?

Ти хто такий?

ВОВК

Я?! Сірий… Тобто, пес!

Мене мов схоронили, й я воскрес!

Я охоронець новий, сторожую,

І зараз тобі правду розкажу я.

ПЕС

Ти ж сіроманець! Що таке лопочеш?

Кого ти обдурити тута хочеш?

Чи не ганяв таких, як ти ночами?

Хто панькатися буде тут з вовками?

ВОВК

Я – пес! Своїм хвостом тобі клянусь!

Нехай засну і більше не проснусь!

ПЕС

Та ти і так ще не протверезів,

Мені брехні дурної наверзів.

От зараз сюди явиться наш шеф,

І викриємо ми твій хижий блеф!

З’являється Кабан.

ВОВК (в бік)

О, мама мія! Треба щось робити,

Бо можна інвалідність заробити…

Швиденько треба брехеньки складати,

Або ж щодуху звідсіля тікати…

Та що ж то буде за ганьба,

В пусту лишать пташиний двір…

Складу ж для них брехливий твір.

КАБАН

Ну, що? Пройшло як чергування?

ПЕС

Не охорона! Глузування!!!

ВОВК (Кабану, кланяючись)
Вітаю вас! І честь свою,

Вельмишановний, віддаю!

КАБАН (Графу)

Ти поняв, Графе? Так тримати,

І треба честь всім віддавати!

В напарника всьому навчайся,

Честь віддавати вже привчайся.

ПЕС

Та годі вам! Я відчуваю,

Хто сіроманцем тут буває…

Це ж вовк! І вовча є натура!

Давайте стягнем з нього шкуру!

ВОВК

Навіщо шкуру? І за що?

Скажіть мені, мій шеф, нащо?

Не спав я ніч! Ходив кругами,

Все за канавами й буграми,

Біля воріт і у дворі,

Все вартував я до зорі!

Лишень, як сонечко палало,

Мене на раночок приспало.

Одним лиш оком я моргнув,

І на хвилиночку приснув.

Аж тут напарник появився,

На мене вовком він дивився,

Неначе гріх йому зробив…

Неначе я його побив!

ПЕС

Яйце хай курка не знесе!

Чого ж горілкою несе

І сіпає у скроні?

Очиська ще й червоні…

ВОВК

Так я ж кажу: не спав всю ніч!

Як пес замерз на ранок.

І поперек схопило враз,

Мені повірте, без образ,

Горілкою тер спину,

Весь ранок, без зупину!

Хвороби – то не гріх!

Не дай Бог вам таких!

(Кабану)

Ви вірите, я ж знаю,

Бо ж так вас поважаю!

ПЕС

Що відбувалося вночі?

Ти ж весь у пір’ї курячім!

ВОВК

Так я… Оце… Прийшли дівчата,

І влаштували мені свято!

Як взнали, що спина болить,

То стали спину молотить.

Масаж робили, терли спину,

Голубили, немов дитину,

Аби здоровим був я з ними,

З тими голубками святими…

З курника виходить Півень, Білушка і Чорнушка.

ПЕС (Півню)

Чи ви здорові, чи живі?

Скажіть скоріше вже мені.

Скажи, що тут було вночі?

ПІВЕНЬ

Та тихо будь же! Не кричи,

Бо дуже голова тріщить.

ПЕС

Невже і ви з ним?

ВОВК

Як не гріх,

В лихім підозрювати всіх?

Хіба ж так можна тут казати,

І Півня п’яницею звати?

ПІВЕНЬ

Ото така вам дяка!

Безсовісний собака…!

ПЕС (Півню)

Та вже мовчи! Ніч прогуляли,

Мабуть і спати не лягали!

(Кабану)

Кого ви взяли на роботу?

Та утече він до суботи,

І всіх курей знесе з собою,

Лишивши Півня із журбою…

ВОВК (Кабану)

Хіба на злодія я схожий?!

Я бути злодієм не можу,

Бо найчесніший тут я звір!

Прошу, шановний, в те повір!

КАБАН

Невже ти вовк?

ВОВК

Ну, може трохи…

Від предків взяв якіїсь крохи,

Бо мати в гречку стрибонула,

Біля вовків на ніч заснула…

КАБАН
Так вовк ти значить?

ВОВК

Я – ваш брат!

І я безмежно цьому рад!

Не їм я м’яса і свинини,

Веганець я і мусульман!

Вже довгий час… Клянусь вам, милий,

Що то є правда, без обману!

КАБАН

Ти мусульмани?

ВОВК

Як і ви!

Не їв я сала вже три дні!

Та хоч би й вовк… Я ж вам посланець!

Вовк трішки вегетаріанець!

(співає)

I

Вже забув на білім світі гарні аромати,

Вже забув я, що буває з м’ясом гарне свято.

Я свинини запашок вже не пам’ятаю,

Бо зі мною сталось диво і тепер я знаю:

(приспів)

Вегетаріанець я, вегетаріанець,

Я тепер для всіх собак наче той вигнанець.

Вегетаріанець я майже… до останку,

Вже не пахне мені м’ясом з самого світанку.

II

На городі насадив моркви і редиски,

На столі у мене завжди з овочами миска.

Та чомусь бурчить живіт, як мощусь на спинку,

Бачу завжди уві сні ковбасу і шинку.

(приспів 2 рази)

Вегетаріанець я, вегетаріанець,

Я тепер для всіх вовків наче той вигнанець.

Вегетаріанець я майже… до останку,

Вже не пахне мені м’ясом з самого світанку.

КАБАН (Вовку)

Мій любий друже!

Не гнівайся на нас ти дуже!

ПЕС

Лишень дурні цьому повірять,

Самі лиш божевільні звірі!

ВОВК (Псу)

Як ти посмів на них казати,

Посмів їх тупнями назвати?

(Кабану)

Як може так казати?

Неможна тут змовчати!

ПІВЕНЬ (Псу)

Невдячний Граф! Завжди чіплявся,

Щоразу з мене насміхався!

А цей Сірко мене шанує,

Ніколи з мене не кепкує.

КАБАН

Фільтруй свою розмову,

Собака безголовий!

Сірко всім до вподоби,

Не схожий на неробу.

ЧОРНУШКА

Він гарний і привітний,

І лагідний та спритний…

ВОВК

Так, я такий! Всіх поважаю,

Всім ввічливий, добра бажаю.

Ну, раз я вам не треба, то піду!

Роботу я завжди собі знайду.

Вовк підходить до мішка, в якому сидить Строкатушка. Намагається закинути на плече. З’являється Ведмідь в костюмі з секретарем Зайцем, що несе папку та мобільний. Всі кланяються Ведмедю. У Зайця дзвонить мобільний. Той передає його Ведмедю.

ВЕДМІДЬ (в мобільний)

Так, так. Пилок беріть.

На склад усе везіть…

Ну, що, як наша охорона,

Що вчора так потішила патрона?

ВОВК

В порядку все! Двір стережемо,

Багатство ваше бережемо!

Всі у добрі, усі в теплі,

І раді вам на цій землі!

ПЕС (Вовку)

Оце лизнув! Оце так-так!

Не сперечаюсь – тут мастак!

(всім)

Так що, хай краще вовк чергує?

Своїх хай розбишак годує?

ВОВК

Ах, ти ж невдячний! Я хотів прикрити,

Тебе за те, що ти хотів вчинити!

То ж слухайте, скажу все, без брехні.

Послухайте і вірте всі мені.

ПРИМІТКА: починається дія, про яку розказує Вовк. Всі герої без слів діють так, як розказує Вовк.

ВОВК

Як заступив на чергування,

Виконував все зі старанням.

Ходив навколо огорожі,

І був, як треба на сторожі.

З’явився раптом цей собака,

Я бачу – п’яний! Лізе в драку!

Гарчить на мене, геть жене,

Зненавидів чомусь мене!

До сих пір не візьму до тями,

Чого мені він риє яму?

Тут Півень вийшов, заступився

За мене. Й в пеклі опинився!

На нього гавкав він щосили,

Неначе злі його носили!

Курей на смерть перелякав,

І на гулянку всіх гукав!

Приніс горілки бутельок,

Напився сам, немов чіпок…

Заснув в буді до ранку,

Та ще й гукав коханку.

Запхав в мішок він курку,

Безвинну чеботурку.

ПРИМІТКА: дія по розповіді Вовка закінчується.

ВОВК (Півню)

Мій друже, пам’ятаєш?

Невже добра чекаєш

Від пса цього ти нині

В своїй благій родині?

ПЕС

Ти що несеш? На нього гляньте!

Це хиже дійство перестаньте!

ВОВК

Ви бачите, що правду я кажу?

Від правди я нікуди не біжу.

Хай правда тут для кожного луна,

Невже я схожий сам на брехуна?!

(Кабану)

Давайте проженем його ми геть!

А після підем разом у мечеть…

(Півню)

А Вам, шановний, всюди,

Вірші складати буду!

(Ведмедю)

А за достатками «патрона»

Щоденно дбає охорона.

Я ж мед стеріг, пилок, нектар,

Це ж дуже якісний товар,

Не сплю ночами й днями,

Дивлюся за птахами.

А цей собака на мене

Немудрі наклепи веде,

І все задля поживи…

Скажіть, чи так можливо?

ВЕДМІДЬ (Кабану)

Це правда, що собака

На службі тут невдяка?

КАБАН

Була тут справа…, навіть нив,

На чергування не хотів…

ПІВЕНЬ

Нема в нього старання,

Та й мало виховання…

ВОВК

Так я й кажу: треба прогнати,

Навіщо ледарів тримати?!

Вовк біжить до мішка, та витягує з нього курку Строкатушку.

ВОВК

Ніхто за нього не заступить!

Його мішок! Хотів поцупить!

Підставити хотів мене,

І зачепити за живе!

ВЕДМІДЬ

Нам злодіїв треба карати,

Мерщій закинути за грати.

(Кабану)

Чого, скажи мені, чекаєш?

Чого з злочинцем зволікаєш?

(Псу)

На себе форму натягнув,

Мені ледь двір не розтягнув.

Його я лапи вмию,

Гонить його в три шиї!

ПЕС

Хай рана не загоїться!

Та що ж таке тут коїться???

Невже йому в довірі?!

Здуріли наче звірі!

ВОВК

Підступник, хижий лиходій,

Мов перевертень і злодій!

Не вийде двору обікрасти,

Й на мене злого плану скласти!

Тебе на воду вивели,

І правду разом викрили.

Собакам вірити не можна,

На них лишати двір тривожно!

Хіба ж то сторож? Геть женіть

Й таких на службу не беріть!

Всі насувають на Пса. Пес Граф здивовано розводить лапами.

ПЕС

В пошані раз вовки у них,

Тут більш не буде дяки.

Їм кажуть хитрії вовки,

Для вуха милі казочки,

Вовк – ворог для собаки.

Всі проганяють Пса. Пес біжить геть.

ВОВК

Пішов, ледащо! Так йому,

Не зв’язуйся зі мною,

Не чванься за спиною.

Тепер в дворі все буде ладно,

І в курнику все шоколадно!

Я лад тут наведу,

До толку приведу.

ВЕДМІДЬ

Дивись мені, щоб у дворі

Завжди усе було в добрі.

КАБАН

По-правді вам зізнаюсь:

За нього сам ручаюсь.

Ведмідь і Заєць йдуть геть. Півень і кури йдуть в курник.

КАБАН

Так Графа ми прогнали,

І знов самі зостались?

Хто ж буде чергувати,

Кого і де шукати?

ВОВК

Нам пошуків не треба,

Аллах пошле нам з неба!

Не треба нам нікого!

Покличу кума свого…

КАБАН

Він охоронцем працював?

ВОВК

Ще й як розбійникам давав!

Такий як я! Але… рудий…

Він уродився сам такий,

Над ним не тішилась природа,

Бо «колі» - то така порода.

Але ж не в тому справа:

Особа він цікава.

Покора на обличчі…

Та зараз я покличу!

Вовк свистить. З-за будки невпевнено виходить Лис, заправляючи хвіст в штани.

ВОВК

Ой, здрастуй, любий куме!

Ти не ховай обличчя,

Бо на роботу кличу.

(тихо)

Лий мед йому ти в вуха,

Хай казочки послуха.

Хто рангом вище, лестощі – то ліки,

Запам’ятай же, куме, це навіки.

ЛИС

Так, любий куме. Вас вітаю,

Всього найкращого бажаю.

(Кабану)

Я низько голову вклоню,

І честь свою вам віддаю.

ВОВК

Я чув, роботу ти шукаєш,

І резюме всім надсилаєш?

То можеш більше не старатись,

І скоро за роботу братись.

ЛИС (Кабану)

Я зможу мрії досягти

І двір пташиний стерегти?

ВОВК

Ти справишся, я знаю,

З призначенням вітаю.

(Кабану)

То ввечері на зміну,

Приходить хай зміняти?

І будем разом дбати,

Ми про пташиний двір!

КАБАН

Дивіться тільки, щоб не підвели,

Щоби мене в підставу не ввели.

ВОВК

Хіба ж ми злодіяки?

Ми ж кращі, ніж собаки.

ЛИС

Ми наведемо лад в дворі,

І як тому годиться…

Хай вам спокійно спиться.

Кабан йде геть.

ВОВК

Ну, що, мій куме? Як роботка вам?

ЛИС

Вірянина немов пустили в храм,

Щоби моливсь… Молитись тут я буду,

І буду прославлять роботу всюди.

Мене ніхто не зможе налякати,

Вже буду сам собак я тут ганяти.

Щоб лиса й вовка в охоронці взяли,

Такого, мабуть, ще ніде не знали.

ВОВК

Невже на цій землі живуть дурні?

Скажи ж скоріше, куме, ти мені.

ЛИС

Дурних хватає скрізь. Та треба знати,

Де ляпнуть можна, ну, а де змовчати.

І головне - ніколи не забути

Кому вклонитись, а кому лизнути…

 

КІНЕЦЬ

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now