Центр Леся Курбаса - 2017 - ГО Джойфест ©

  • Facebook Basic Black
  • Twitter Basic Black
  • Instagram Basic Black

П’єса «ТАЄМНИЧИЙ КЛЮЧ»

 

Автор – Тетяна Щастіна

 

Час дії: Початок 21-го століття.

Місце дії:  місто Київ

Дійові особи:

Лана – дівчина 22 років, що тільки закінчила вуз, економіст, розумна, добра, тільки-но починає самостійне життя, покинувши батьківський дім.

Саша – розумний, перспективний молодий чоловік 25 років. Амбітний, вірний, романтичний.

Яна – подруга Лани, 25 років, легковажна, гламурна, заздрісна, мріє дістати гідного чоловіка. Обертається в бізнес-колах, налагоджує свій бізнес.

Віра – власниця першої квартири, близько 50 років, вчителька англійської мови в коледжі, на пенсії. Хитра, брехлива, дуже жадібна.

Анфіса – власниця другої квартири, близько 45 років, проста тітка, живе в селі, є чоловік-п'яниця, син 20 років.

Юлія – паралельна квартиронаймачка в другій квартирі, близько 37 років, ділова, неконфліктна, заповзятлива бізнес-леді.

Сусіди

Сестра Анфіси

Внутрішній голос Лани

 

ДІЯ 1.

 

Сцена 1

Місце дії – квартира Віри.

Дійові особи: Віра, Лана.

 

ВІРА. Заходь.

Виходить Лана з|із| валізою|чемоданом|.

ВІРА. Значить, так. Тут майже все – нове. У ванній кімнаті плитку тільки-но|лише| покладено. На балконі нещодавно|нещодавно| скло встановили. Є весь посуд, сковорідки, каструлі. Можеш всім користуватися. Гроші – за місяць вперед в іноземній валюті. По лічильниках я сама сплачуватиму.

ЛАНА. Добре.

ВІРА. Тобі дуже пощастило. Ми – порядні|чималі| люди, нікого ніколи не образимо. Якщо ти даси нам мільйон, ми повернемо тобі мільйон і одну копійку. Я раніше викладала англійську мову в коледжі, зараз на пенсії. Роки вже не ті, та і суглоби хворі. А ліки такі дорогі|любі| зараз! І дорожчають, і дорожчають.

ЛАНА. Так|та|, я вас розумію.

ВІРА. У верхньому відділенні|відокремленні| шафи лежать речі колишньої квартирантки. Ними теж|також| можеш користуватися.

ЛАНА. Вони ж чужі!

ВІРА. Вже мої. Вона мені не заплатила за місяць, ще й по телефону наговорила на купу грошей. Спочатку вона від нас ховалася, але ми вийшли на її співмешканця, приїхали до нього у приватний сектор, я так глянула на нього і кажу: «Та щоб ти згорів зі своїм будинком разом!». І що ти думаєш, дівчинко, – не будинок, але сарай у нього все-таки згорів. А потім ця дівчина лягла в лікарню, і ми змінили замок. І, звичайно, ми не збираємося віддавати її речі. Там і її музичний центр – можеш всім користуватися. Мені здається, ти – людина порядна. Я тобі все це розповіла, просто щоб ти знала.

ЛАНА. Не хвилюйтеся, в мене – стабільна зарплатня.

ВІРА. Це добре, а то ж мені постійно потрібні гроші на ліки.

ЛАНА. (Дає гроші): Видужуйте, я вам платитиму вчасно. Ось|от| – розпишіться.

ВІРА. А це що таке?

ЛАНА. Розписка в тому, що ви узяли в мене гроші.

ВІРА. А навіщо вона тобі?

ЛАНА. Так, невелика формальність.

ВІРА. (Підписуючи розписку): Гаразд. Дивися, щоб|аби| тут все чисто було, і гам не піднімай, щоб|аби| сусіди не скаржилися. Йдемо, покажу, як відмикати поштову скриню. Та захопи валізу – поставиш у коридорі, бо ще паркет мені тут зіпсуєш.

 

Сцена 2

Місце дії – побачення.

Дійові особи: Лана, Саша.

 

САША. Слухай, а в тебе очі різного кольору|цвіту|.

ЛАНА. Я знаю.

САША. Але|та| це можна помітити|помітити|, тільки|лише| якщо дуже довго й пильно в них дивитися. А ти знаєш, якщо у кішки різні очі, це ознака чистоти породи. Значить, і ти в мене породиста.

ЛАНА. Звичайно, блакитної|голубих| крові|.

САША. Вперше|уперше| в житті зустрічаю дівчину з|із| очима різного кольору!

ЛАНА. А, може, я і є єдина така.

САША. Звичайно, принаймні|у всякому разі|, для мене.

 

Сцена 3

Місце дії – зупинка.

Дійові особи: Віра, Лана.

 

Йде сильна злива. Лана стоїть на зупинці під маленькою парасолькою, вся мокра, чекає на Віру, щоб|аби| віддати їй гроші за квартиру. Віра спізнюється майже на годину.

ВІРА. Ой, а ти давно стоїш?

ЛАНА. Майже годину. Я прийшла в призначений вами час.

ВІРА. Я була в басейні і не помітила|помітила|, як час пролетів.

ЛАНА. Я тут теж|також| наплавалася, поки|доки| на вас чекала.

ВІРА. З цього місяця платитимеш більше.

ЛАНА. Знову? Ви ж минулого місяця мені підвищували плату.

ВІРА. Те, що ти нам заплатила минулого разу, ми вже давно витратили – такі крихти|крихітки|. Тільки|лише| за телефонні розмови, електроенергію, за воду – і все.

ЛАНА. Може, вам спробувати менше розмовляти по телефону?

ВІРА. Що ти таке кажеш! Я ж пенсіонерка, з|із| дому майже нікуди не виходжу, адже мені треба якось спілкуватися. Твоїх грошей вже давно немає, ми про них і забули.

ЛАНА. У такому разі|в такому разі|, можливо, вам треба якось враховувати при плануванні|планеруванні| вашого бюджету, що я заробляю дещо повільніше|повільний|, ніж ви витрачаєте. Ви ж порушуєте угоду, де суму квартплати зафіксовано на рік.

ВІРА. Ти можеш подати на нас до суду, але|та| ми всеодно виграємо, тому що|бо| я – інвалід. Отже, плати більше або з'їжджай, ми знайдемо собі порядного|чималого| квартиранта.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. З'їжджай, вони на цьому не зупиняться|зупинятимуться|.

ЛАНА. (Внутрішньому голосу): Ні, почекаю ще, все налагодиться, звикла|звикалася| я до цієї квартири, майже півроку живу. (Вірі): Добре, я заплачу вам, скільки ви хочете. Ось|от| - гроші, й розпишіться. (Віра бере конверт, заглядає, розписується на клаптику паперу). До побачення.

 

Сцена 4

Місце дії – квартира Віри.

Дійові особи: Лана, Саша, Яна.

 

Робочий ранок. Лана щось шукає. Заходить Саша.

ЛАНА. Ти не бачив ключ від квартири моїх батьків? Нещодавно бачила, а куди поділа – не пам’ятаю.

САША. Я теж не бачив, але гадаю, то – добрий знак. Нема чого тобі про них думати, вони ніколи тебе не підтримували. В тебе тут – нове життя.

ЛАНА. Так, але після того, як від них поїхала, я дуже сумую за ними. Раніше і не помічала, від скількох проблем вони мене врятовували. Треба хоча б їм подзвонити. (Помічає на стіні картину, що криво вісить): Цікава картина, незвичайна|незвична|. А це не вона у вас в офісі висіла?

САША. Вона.

Саша намагається повісити картину рівно.

ЛАНА. А чому ти її додому приніс?

САША. Директриса подарувала. У нас там ремонт буде. І вона сказала, що під новий інтер'єр картина не підійде.

ЛАНА. Директриса? Сьогодні пізно будеш?

САША. Ти же знаєш, у нас щопонеділка ввечері нарада за підсумками роботи за минулий тиждень.

ЛАНА. Ледь не забула: у нас графік відпусток|відпусків| на літо складають. Ми коли з|із| тобою у відпустку|відпуск| поїдемо?

САША. Кохана, я поспішаю|кваплюся|, давай потім поговоримо.

ЛАНА. Гаразд. Тільки коли? Останні два місяці через твою роботу ми бачимося здебільшого за сніданком і у вихідні.

САША. Люба, ти же знаєш, мені зараз украй|надто| важливо|поважно| зробити хорошу|добру| кар'єру.

ЛАНА. І навіщо тобі ця кар'єра? Адже ми не бідуємо, нормально живемо.

САША. Рідненька, ми нормально існуємо, а я хочу, щоб|аби| ми з|із| тобою добре жили. Зажди ще трохи. Наша компанія розширюється, невдовзі мене підвищать. Все налагодиться, ось|от| побачиш. Влаштуємо з|із| тобою таке свято! До вечора!

Саша йде|вирушає|, стикається в дверях з|із| Яною. Яна принесла фен, який брала напередодні у Лани.

ЯНА. Привіт, подруго!

ЛАНА. Привіт!

ЯНА. Ну, і красень він у тебе. Як ви тут? Не сваритеся?

ЛАНА. |та|Начебто|начеб| ні.

ЯНА. А що це за картина у вас з'явилася|появлялася|? Розбагатіли?

ЛАНА. Саші директриса подарувала.

ЯНА. Теє молоде стерво, про яку ти розповідала|падло|? Це дуже підозріло. Вона мені одразу не сподобалася. А від нього жіночими парфюмами ніколи не пахне? А вночі по телефону ні з|із| ким|КТО| не розмовляє?..

ЛАНА. Що ти, Яна, ні, звичайно.

ЯНА. Всеодно, переконатися в його почуттях|почуттях| не завадить. Ви, до речі, коли у відпустку|відпуск| їдете?

ЛАНА. Поки|доки| невідомо. Я сьогодні запитала|спитала| Сашу, але|та| він поспішав і не відповів. А ввечері він пізно приходить, тому не знаю, коли це з’ясується.

ЯНА. Ця картина, пізно приходить, про відпустку говорити не хоче – все це дуже дивно, подруго. Треба влаштувати|улаштувати| йому перевірку.

ЛАНА. Що ти ще вигадала?

ЯНА. А, може, тобі приємно бути третім зайвим? Чи третій – не зайвий, третій – запасний? Так і просидиш до пенсії на лаві|лавці| запасних. А раптом він тобі просто голову морочить, а ти на нього час витрачаєш, поки|доки| твоя доля навколо|навкруг| будинку|дому| ходить?

ЛАНА. Дурниці|дурниці| все це!

ЯНА. Чим раніше ти про все дізнаєшся|упізнаєш|, тим легше переживеш|переживатимеш|.

ЛАНА. Я ні про що не хочу дізнаватися|упізнавати|. Нам добре разом.

ЯНА. Але|та| перевірити його почуття|почуття| не завадить. Значить так. Скажи йому, що ти чекаєш дитину|дитяти|. Його реакція розповість|розказуватиме| тобі багато чого, повір мені. Все одразу стане по своїх місцях|місце-милі|.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. Не слухай її. Довіряй собі. Адже ти любиш|кохаєш| його, довіряй і йому.

ЛАНА. (Яні): Добре, я подумаю.

ЯНА. Що тут думати|вважати|? Дивися, аби запізно не було. Ти ж нічим не ризикуєш, врешті-решт|кінець кінцем|. Адже ти насправді не чекаєш ніякої|жодної| дитини|дитяти|. Проте дізнаєшся|упізнаєш| його справжнє відношення|ставлення| до тебе. Інакше відтепер житимеш у підозрах|підозріннях|.

ЛАНА. Гаразд, скажу.

ЯНА (задоволено|усміхається|): Ось|от| і молодчинка|. Пішли, підвезу тебе. |вируш

 

Сцена 5

Місце дії – зупинка.

Дійові особи: Віра, Лана.

 

ЛАНА. Добридень, як ви – одужуєте після операції?

ВІРА. Здрастуй, намагаюся, але ж ліки – такі дорогі, такі дорогі.

ЛАНА. Тримайте гроші.

ВІРА. (Порахувала): Треба ще сто гривень доплатити.

ЛАНА. За що це я маю доплачувати?

ВІРА. За інфляцію. Ти ж пізніше на цілий тиждень принесла гроші.

ЛАНА. Але ж ви тоді були у лікарні і самі призначили зустріч сьогодні.

ВІРА. Так. Проте, в країні криза, інфляція – кожного дня.

ЛАНА. Мені здається, що у вас як у пенсіонера дуже обмежені знання з економіки. Тому як фаховий економіст запевняю вас, встановлений вами зріст інфляції можливий тільки в людини з бурхливою фантазією. А з мене вже досить! Я з’їжджаю!

Лана вихоплює конверт з грошима й збирається йти. Віра зупиняє її.

ВІРА. Добре, добре. Мабуть, ти – права. Я десь помилилась у своїх підрахунках. Не треба так реагувати і нікуди з’їжджати. Залишайся й живи собі. Тобі ж подобається квартира.

ЛАНА. (Повертає гроші, дає розписку): Розпишіться.

Лана йде|вирушає|, загубивши розписку.

 

Сцена 6

Місце дії – квартира Віри.

Дійові особи: Лана, Яна.

 

ЛАНА. Все, не можу так більше, вони мене дістали! Скільки ж можна з мене знущатися! Я вирішила|рішала| з'їжджати, якомога швидше.

ЯНА. Не драматизуй ти так. Проблема тільки|лише| у тому, що вони хочуть більше грошей. Так, заплати їм більше. Тобі ж подобається тут жити.

ЛАНА. У мене зарплатня має якісь межі. І вона не встигає|устигає| зростати|зростати| за їх потребами. А зупинятися вони, схоже, не збираються.

ЯНА. Так попроси Сашу допомогти. Врешті-решт|кінець кінцем|, він теж|також| тут живе. І дивно, що не ти – у нього.

ЛАНА. Він тут вже не живе. І|І не стала б я вплутувати його в свої проблеми, ти ж знаєш. Ще подумав би, що я його використовую.

ЯНА. (Ледве|тільки| стримуючи радість): Значить, перевірку не пройшов|минав|.

ЛАНА. Значить, не пройшов|минав| (починає|розпочинає| ридати).

ЯНА. Облиш, подруго. Невже ти його всеодно кохаєш|кохаєш|?

Лана, ридаючи, киває|манить| головою.

ЯНА. Так, піди і зізнайся у всьому, скажи, що пожартувала.

ЛАНА. Хороший|добрий| жарт, нічого не скажеш! Мабуть, він дійсно мене не любить|кохає|. І добре, що я дізналася про це зараз. Спасибі тобі, Янусю. Все я правильно зробила. (Знову починає|розпочинає| ридати): Тільки|лише| як же я тепер без нього?!

ЯНА. Гаразд, я все улагоджу, не переймайся, дай-но мені номер його телефону. І квартирку тобі підшукаю|одностайно|, не хвилюйся.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. Поясни|тлумач| все Саші сама, він тобі пробачить|вибачить|.

ЛАНА. (Внутрішньому голосу): Ні. Я не зможу. Яна краще це зробить, вона нас примирить.

ЯНА. Все, я побігла, бо треба й твої справи вирішити, ще й про свої подбати. |доки|Тримайся тут.

 

Сцена 7

Місце дії – кафе.

Дійові особи: Яна і Саша.

 

ЯНА. Значить, остаточно вирішив|рішав|: не повернешся? Не твоя це дитина|дитя|. Від іншого. А тебе вона використати хотіла, щоб|аби| дитина|дитя| не росла байстрюком.

САША. Не може бути!

ЯНА. А Лана не дуже й засмутилася|розбудовувала|. Не ти, так інший дурень знайдеться|перебуватиме|. Не переймайся| ти так. Краще поїхали до мене, розслабимося. Забудеш про свою Лану за п'ять хвилин|мінути|. Поїхали, поки|доки| запрошую, потім сам йти|вирушати| від мене не захочеш|схочеш| (намагається|пробує| обійняти|обнімати| Сашу).

Саша відштовхує її|вирушає|.

ЯНА. (Роззлючена відмовою Саші): Гаразд, теж|також| мені два голубки! Я вам крильця ще обрубаю|обламую|! (набирає номер телефону): Алло, Анфісо, добридень. У| мене є дуже хороша|добра| дівчинка|дівчатко| для вашої квартири... (Йде)

Саша п’є і намагається прийняти рішення. В його голові звучать голоси.

Голос ЛАНИ. Я чекаю дитину|дитяти|.

Голос САШІ. Навіщо? Ще рано! Тепер ні кар'єри, ні грошей!

Голос ЛАНИ. Я чекаю дитину|дитяти|.

Голос ЯНИ. Не твоя це дитина|дитя|.

Голос САШІ. Зараз не час! Тепер ні кар'єри, ні грошей!

Голос ЯНИ. Забудеш свою Лану за п'ять хвилин. Поїхали, розслабимося. Забудеш Лану. Поїхали, розслабимося.

 

Сцена 8

Місце дії – квартира Віри.

Дійові особи: Віра, Лана, сусіди.

 

Квартира, з|із| якої виїжджає|виїздить| Лана. Лана стоїть з валізою.

ВІРА. А де кавоварка, яка тут стояла, коли ти заїхала?

ЛАНА. Я кави не п'ю. Хочете – шукайте, якщо була – знайдеться.

Віра стала навколішки і почала шукати в тумбочці.

ВІРА. А, ось|от| вона!

Лана протягує|простягає| їй ключі|джерела|, Віра бере їх.

ВІРА. Добре, а за воду і електроенергію за минулий місяць ти мені ще маєш заплатити.

ЛАНА. Що? Але|та| ж я вам давала все в іноземній валюті, а ви самі потім сплачували за  лічильниками!

ВІРА. А за останній місяць ти мені повинна заплатити ще і в гривні по лічильниках!

Лана намагається|пробує| втекти, але|та| Віра загороджує їй шлях|колію|. Лана в паніці починає|стала| бігати й дзвонити в двері всім сусідам на поверсі. Вийшло декілька сусідів, які прийняли, за умовчанням, бік Лани.

ВІРА. І квартплату за останній місяць ти мені теж|також| не заплатила!

ЛАНА. Я|ткби я хоч на день затримала оплату, ви б мене давно вже вигнали!

ВІРА. Якщо ти мені платила, то покажи розписку за останній місяць.

ЛАНА. Я всі ваші розписки за кожен місяць відправила до податкової інспекції рекомендованим листом. Незабаром ви запрошення туди отримаєте|одержуватимете| разом з повісткою до суду, чекайте. Якраз розповісте|розказуватимете| там, як ви отримали|одержували| від держави квартиру безкоштовно|безплатно|, а зараз їй же податки не сплачуєте.

Віра після|потім| цих слів впала в якийсь|деякий| ступор. Скориставшись паузою, Лана тікає|втікає|.

 

Сцена 9

Місце дії – квартира Віри.

Дійові особи: Віра, Саша, нова квартирантка.

 

На сцені Віра з новою квартиранткою.

ВІРА. Значить, так. Тут майже все – нове. У ванній кімнаті плитку тільки-но|лише| покладено. На балконі нещодавно|нещодавно| встановили скло. Є весь посуд, сковорідки, каструлі...

Забігає Саша, розуміє, що Лана з'їхала, вибачається, йде|вирушає| засмучений в роздумах.

 

 

 

ДІЯ 2

 

Сцена 1

Місце дії – квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Анфіса.

 

На сцені Анфіса з|із| «Київським» тортом. Виходить Лана з|із| валізою|чемоданом|.

ЛАНА. Добрий вечір, Анфісо, я Лана.

АНФІСА. Здрастуйте. Дуже приємно.

ЛАНА. Ось|от|, будь ласка, гроші, як ми вчора ввечері з|із| вами домовилися, за місяць вперед.

АНФІСА. Річ у тому, що|справа в тому , що| я живу в селі, як ви знаєте, і не стежу за цінами на оренду квартир. А сьогодні я приїхала до Києва і дізналася|упізнавала|, що ціни зараз набагато вище за ту, що ми обговорили з|із| вами вчора|учора|.

ЛАНА. Перепрошую, але|вибачите| ми не просто обговорили, а вже домовилися з|із| вами про ціну.

АНФІСА. Так|та|, але|та| я б хотіла хоча б|хоча би| на половину більше. Це всеодно буде нижче за ринкову ціну.

ЛАНА. (Швидко оглянувши квартиру): А у вас холодильник є?

АНФІСА. Немає.

ЛАНА. Але ж наближається літо. Вже тепло, і на балконі продукти зіпсуються. Тому максимум, що я можу вам доплатити|добавляти|, це десять|десятеро| відсотків|процентів|. А коли купите холодильник, тоді ще десять|десятеро|. Це все.

АНФІСА. Добре, ви маєте рацію, без холодильника, звичайно, незручно. Ось|от| ключі|джерела|, замок ми тільки|лише| сьогодні поставили новий. Якщо вам щось знадобиться, можете дзвонити сестрі. Вона живе в Києві, ось|от| номер її телефону. Ми – люди порядні|чималі|, тому завжди будемо раді допомогти. І| ще одне. Якщо хтось питатиме|запитуватиме|, то ви – моя племінниця, приїхали погостювати в Києві.

ЛАНА. Добре.

Анфіса йде|вирушає|.

 

Сцена 2

Місце дії – квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Яна, сусіди.

 

Стук|стук| в двері. Лана відкриває|відчиняє|. Прийшла Яна.

ЯНА. Привіт, а дзвінок що – не працює? Ц|те дрібниці. То як тут тобі в новій оселі|місце-милі|?

ЯНА непомітно ховає телефон ЛАНИ собі в сумку.

ЛАНА. Нормально. Могло бути й гірше.

ЯНА. Площі|майдани|, звичайно, трохи менше|поменше|, але|та| мені ця квартира навіть більше подобається. Вона така маленька, затишна, звикнеш|звикатимешся|.

ЛАНА. Погано, що холодильника немає, обіцяли купити через місяць. І угоду теж|також| тоді підпишемо, зараз не встигли|устигали|, вона поспішала|квапилися|.

ЯНА. А навіщо тобі холодильник? Раніше для Сашка куховарила, а зараз сама чого-небудь поклюєш, та й годі. Бачиш – ось|от| тобі й перша користь від твоєї свободи.

Лана зітхає.

ЯНА. Гаразд, я, власне, на хвилинку|мінуту|, тільки|лише| дізнатися|упізнавати|, як ти тут влаштувалася.

ЛАНА. Зрозуміло, в тебе, як завжди, повно справ. Йдемо, проведу тебе до ліфта. Так втомилася з цим переїздом, ще й всі ці хвилювання, нерви вже на межі, сил немає. Зараз, почекай, піджак скину, жарко.

Виходять з|із| квартири, двері залишаються відчиненими. Лана в домашніх капцях. Викликають|спричиняють| ліфт. Раптом чути звук дверей, що закрилися через протяг. В цей момент Саша, сидячи в поки що порожньому|пустому| нічному клубі, згадує|спогадує| Лану, відчувши, що з|із| нею щось не гаразд. Лана, розуміючи, що ключі|джерела| залишилися в квартирі, стоїть, не ворухнувшись.

ЯНА. У тебе ключ|джерела| є?

ЛАНА. Звичайно, є. В квартирі. Янусю, допоможи мені, будь ласка, навіть не знаю, що мені тепер робити.

ЯНА. (дзвонить зі свого мобільного): Алло, здрастуйте, нам потрібно допомогти відчинити|відчиняти| двері, вони закрилися, а ключі|джерела| всередині|всередині| залишилися. Скільки коштує така послуга? Так|та|, нас влаштовує|владнує|. Який ще важливий|поважний| нюанс? А-а, зрозуміло. (Вимикає|виключає| телефон, говорить Лані): Після|потім| потрапляння в квартиру необхідно буде підтвердити їм своє право на житло в ній, що ти – не який-небудь|будь-який| злодій, а живеш тут на законних підставах. Ото ж – виходу немає, треба вибивати двері, дзвони сусідам.

ЛАНА. Але|та| я тут ще нікого не знаю.

ЯНА. От як раз і познайомишся. А що – оригінальненько|.

Дзвонять в найближчі двері. З’являються сусіди. Великий сусід почав|розпочинав| намагатися|пробувати| висадити плечем двері. На шум вибігла сусідка з|із| іншої квартири.

СУСІДКА. Візьміть ось|от| топорик, можна спробувати віджати язичок замка.

Сусід Великий, зламавши замок, відкриває|відчиняє| двері.

ЛАНА. Щиро вам дякую!

 

Сцена 3

Місце дії – квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Юля, Анфіса.

 

Хтось стукає у двері.

ЛАНА. (Підпираючи двері зі зламаним замком): Хто тут?

ЮЛЯ. Здрастуйте, мене звати|кличуть| Юля. Ви - племінниця Анфіси – власниці квартири? Я зараз у неї орендую цю квартиру і вимушена|змушена| була її звільнити|визволяти| на час вашого приїзду. Я чула, у вас тут проблеми з|із| замком. Так от, я хочу забрати хоча б|хоча би| свій телевізор, щоб|аби| з|із| ним нічого не трапилося, поки|доки| ви там їх вирішите|рішатимете|.

Звучать думки|гадки| ЛАНИ. Оце так|оце так| історія! Якщо вона говорить правду, то і ці «порядні|чималі|» кинули і мене, і її відразу. Але|та| як вона так швидко була проінформована? Ото справи! А, може, вона все бреше, і просто це якась аферистка. Знаючи, що в кожній квартирі телевізор знайдеться, захотіла|схотіла|, користуючись випадком, |перебвинести його під цілком|сповна| переконливим приводом|прийменником|? А що? Цілком|сповна| реально, поки|доки| людина (тобто|цебто| я) в шоці, нікого тут не знає, треба діяти дуже швидко. Оскільки вона так швидко дізналася про те, що трапилося, значить, цілком|сповна| могла знати й про те, що я тільки-но|лише| заїхала. Т|тут прямо банда ціла, напевно! Що ж робити|чинити|?

ЮЛЯ. Дівчино, ти ще тут? То ти будеш вдома? Я скоро прийду за своїм телевізором.

ЛАНА. Дуже приємно, нічого не скажеш! О|от|це я уклепалася! (Дивлячись на стаціонарний телефон): Так, цей від міжміських розмов відключений, значить, Анфісі в село не додзвонишся. Доведеться|припаде| говорити з її сестрою. (Набирає номер). Доброго вечора! Вибачите, що турбую, це Лана з квартири вашої сестри. Тут дзвонила якась Юля, говорить, що теж|також| орендує цю квартиру і хоче забрати свій телевізор. Як це розуміти і що мені робити|чинити|?

СЕСТРА. Я нічого не знаю. Дзвоніть Анфісі і з|із| нею все вирішуйте.

ЛАНА. Але|та| я не можу їй додзвонитися, цей телефон відключений від міжміських розмов|поміж|, а мобільний я загубила|згубила|. Ця Юля вже сюди йде, що це тут взагалі відбувається|походить|?

Сестра. Я нічого не знаю. Розбирайтеся там самі, нічого ще мене вплутувати!

ЛАНА (поклавши слухавку): Ось|от| тобі і ще одні «порядні|чималі|».

Дзвонить міський телефон.

АНФІСА. Лана, я не зрозуміла! Що там у тебе вже трапилося?! Не встигла|устигала| заїхати, у тебе вже якісь проблеми! Що все це означає|значить|? Мені дзвонять і говорять, що ти там зі|із| своєю подругою бігаєш гола по коридору з|із| чоловіками! Поясни|тлумач| мені зараз же, що ти там таке  влаштувала|улаштувала|?! Мені не потрібні неприємності|прикрощі|!

ЛАНА. Здрастуйте, Анфісо. Мені шкода, що вас потурбували через такі дрібниці. Тут, вочевидь, якесь непорозуміння|нерозуміння|. По-перше, я була не гола, а в діловому одязі, просто без піджака, і в домашніх капцях. По-друге, єдиним чоловіком там був сусід, який допоміг відкрити|відчиняти| замок|, що закрився, коли я вийшла провести до ліфта свою подругу. З|із| ким|КТО| не буває? Цілком|сповна| життєва ситуація: через протяг з вікна зачинилися двері, і замок автоматично спрацював. Звідки ж мені було про це знати? Двері не пошкоджені, замо|к цілий, просто потрібно його прикрутити до дверної коробки. Мені хотілося б знати зовсім інше. Тут якась жінка Юля дзвонила, сказала, що вона орендує цю квартиру і хоче забрати свій телевізор. Ви можете мені це пояснити|тлумачити|?

АНФІСА. Так... |та||Звичайно... Віддайте їй її речі, якщо вона за ними прийде. Це її речі, вона просто їх не забрала поки що. Я вам потім все поясню|тлумачитиму|.

ЛАНА. І що ж тут, окрім|крім| телевізора, ще належить їй?

АНФІСА. Посуд, постільна білизна, всі ковдри, подушки, може, вона й диван забере. Їй просто поки нема куди було це все подіти, тому воно в моїй квартирі.

ЛАНА. Дуже цікаво, а на чому ж мені тоді спати, якщо вона вивезе свій диван?

АНФІСА. Ми тоді якось це вирішимо|вигадуватимемо|.

Стук|стук| в двері.

ЛАНА. Вибачте, хтось прийшов. (Кладе слухавку): Оце так історія!

Лана відкриває|відчиняє| Юлі.

ЮЛЯ. Я хочу забрати всі свої речі.

З квартири виносять всі меблі. Стук в двері. Заходить Анфіса.

АНФІСА. Лана, як ти тут?

ЛАНА. Нормально. Як бачите, Юля вивезла всі свої речі.

АНФІСА. Швидко ж вона. Ти пробач|вибач| мені, Лано, не думала|вважала| я, що все так обернеться. Адже Юля в мене орендує цю квартиру вже сім років і здає її подобово. У неї таких ще три квартири. І я почала|розпочинала| боятися, що, оскільки|тому що| я сама багато років не живу в своїй квартирі, то вона може через суд забрати в мене її, заручившись підтримкою сусідів. Прямо сказати їй про це я не наважилася|вирішилася|, ось|от| і вигадала цю історію з|із| візитом племінниці. Думала|вважала|, ти поживеш з|із| її меблями, поки|доки| мій син одружиться й туди переїде. В мене немає можливості|спроможності| купити меблі в цю квартиру, а без меблів треба довго шукати квартиранта. Я ж в селі живу, не можу цим займатися. До того ж, я думала|вважала|, що син через рік одружується, а він через місяць надумав. Ми зараз будемо до весілля всі готуватися. Ти вже там поживи з місяць, але|та| якщо ти раніше зможеш з'їхати, щоб|аби| ми там все підготували до весілля, то було б добре.

ЛАНА. Все зрозуміло. Окрім|крім| одного. Як тут система сповіщення так швидко спрацювала, що Юля відразу прибігла, як тільки замок зламали? Та й ви так скоро подзвонили з|із| якоюсь дивною інформацією про голих чоловіків?

АНФІСА. Це ж та сусідка, що вам допомагала відкривати двері. Вона наглядає за цією квартирою, щоб|аби| нічого не трапилося, Юля її попросила. Ти пробач|вибач| мені, якщо можеш.

 

Сцена 4

Місце дії – нічний клуб.

Дійові особи: Яна, Саша.

 

Нічний клуб, багато людей. Звучить динамічна музика. Саша сидить один, сумує. Раптом помічає п'яну Яну, підходить|пасує| до неї.

САША. Де Лана? Куди вона переїхала? Я її скрізь|всюди| шукаю. Що в неї з телефоном?

ЯНА. Привіт, красунчику! Н|авіщо вона тобі здалася? Поїхали краще до мене! Побавимось!

САША. (Трясе Яну за плечі): Я питаю|запитую|, де Лана? З|із| нею все гаразд?

ЯНА. Тільки|лише| не треба тут кіногероя зображати! Не пройшов|минав| ти перевірку – то ж бувай!

САША. Яку ще перевірку? Ти про що?

ЯНА. П|тро дитину|дитяти| – вигадали ми все, щоб|аби| перевірити, чи любиш|кохаєш| ти Лану насправді. І ти, виявилось, не любиш|кохаєш|. А вона – дурепа, страждає.

САША. Де вона? Адресу мені, хутко!

ЯНА. (Намагається|пробує| відкрити|відчиняти| сумочку, все падає з|із| рук): Зараз, десь в мобільному записана.

Саша вихоплює|вихвачує| у ЯНИ сумку, раптово знаходить|находить| в ній телефон ЛАНИ.

САША. Так ось що з її телефоном!

САША знаходить адресу в телефоні ЯНИ, віддає їй сумку.

САША. Краще тобі не попадатися мені більше на очі, «подруго». (Йде|втікає|)

ЯНА. От дурень! А ще говорять, що це жінки не бувають водночас гарними й розумними.

 

Сцена 5

Місце дії – квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Саша.

 

Лана сидить на своїй валізі в порожній квартирі Анфіси.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. Послухай...Послухай мене хоч раз. Навіть коли здається, що проти тебе – всі навкруги, ти маєш знати: завжди є одна людина, що вірить у тебе безумовно. Її віри цілком достатньо для здійснення всіх твоїх бажань. Ця людина – сама ти.

Лана замислюється і раптом знаходить у себе в кишені давно загублений ключ від батьківської квартири. Забігає Саша.

ЛАНА. Я знайшла ключ...

САША. Це – добрий знак. Подзвони батькам. Бути на зв’язку з близькими – дуже важливо.

ЛАНА. Мабуть, вже запізно. Вони скажуть, що я дзвоню, як тільки проблеми виникають.

САША. В тебе зараз немає проблем, адже я з тобою. Просто подзвони подякувати.

 

Завіса.

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now